Новий правопис вже вступив у дію в Україні

30 змін до правопису

 

 

Латинський корінь -ject- передаємо з є: проєкт, проєкція, проєктор (як траєкторія) (§ 126).

 

Пишемо без й слова Ісая, Мая, Гоя, Соєр, Хаям, Феєрбах; секвоя, фоє, єті й подібні (§ 126).

 

Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом бліц-, екстра-, максі-, міді-, міні-, преміум-, топ-, флеш-; віце-, екс-; арт-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, економ-, поп-, прес-, смарт- та ін.: бліцновини, мінісукня, преміумклас, флешпам’ять, віцепрезидент, ексміністр; артгалерея, бодибалет, бодіарт, вебсторінка, економклас, етногурт, попмузика, прессекретар, масмедіа, токшоу, смартгодинник, дрескод, топменеджер (але “топ” не поєднується з числівниками) (§ 35).

 

Числівник пів з іменниками пишемо окремо: пів року, пів яблука, пів Європи, але півзахисник, півмісяць, півострів (§ 36).

 

За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі: директорка, верстальниця, філологиня, патронеса тощо (§ 32).

 

Священник пишемо з подвоєнням, як письменник (§ 29).

 

Пишемо двотижневий, тривідсотковий, чотириярусний, але двохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний, чотирьохмільярдний (§ 35).

 

Дробові числівники: дві третіх, три четвертих (замість дві треті, три четверті) (§ 107).

 

Російські прізвища, що в мові оригіналу закінчуються на -ой, пишемо з -ий: Донський, Трубецький, Крутий. Але Лев Толстой (§ 144).

 

До мʼякої групи іменників належать імена Ігор, Лазар (Ігоря, Ігорю, Ігорьович; Лазаря, Лазарю, Лазарьович), а також слово хабар (хабаря, а не хабара) (§ 66).

 

У звертаннях форму кличного відмінка набувають обидва слова: па‌не лейтена‌нте, бра‌те Пе‌тре, лі‌карю І‌горю, побрати‌ме Іва‌не (§ 87).

 

Сер, сір, гер у кличному відмінку мають таку саму форму, що й у називному (§ 87).

 

Назви віртуальних (соціальних та ін.) мереж у родовому відмінку мають закінчення -у: інстаграму, телеграму, фейсбуку, ютубу (§ 82).

 

Звук [h] передаємо буквою г: госпіс, гостел, Гарвард, Гельсінкі, окрім деяких європейських слів (хо‌бі, хоке‌й, хол, хо‌лдинг) та всіх слів східного походження (брахма‌н, джиха‌д, моджахе‌д, харакі‌рі) (§ 122).

 

Англійське буквосполучення ck відтворюємо українською буквою к без подвоєння: Ді‌кенс, Те‌керей, Бе‌кі, Бу‌кінгем (§ 128).

 

Німецьке буквосполучення ei передаємо як ай (яй): Віттгенштайн, Фляйшер; буквосполучення eu – як ой: фройляйн, Нойбауер. У давніших запозиченнях німецьке буквосполучення еі передаємо в транслітерованому вигляді через ей: крейцер, гросмейстер, Гейне, Лейпциг (§ 136).

 

Сватове, Синельникове відмінюються, як Рівне (Сватового, Синельникового, Рівного), а Косово, Мукачево — як Дубно (Косова, Мукачева, Дубна) (§ 152).

 

У назвах свят та історичних подій з великої пишемо тільки першу літеру (День пам’яті та примирення), а в назвах державних українських свят — усі слова (День Незалежності України) (§ 52).

 

З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит… (§ 60).

 

Ставимо відступи обабіч скісної риски: синтетизм / аналітизм (окрім та/або, і/або, словосполучень (с/г, р/р тощо) та одиниць виміру (км/год)) (§ 165).

 

Ґ, ґ на місці G, g у запозичених власних назвах: Ґете і Гете; Ґуллівер і Гуллівер (§ 122). Але пошукова система «Гугл», а не «Ґуґл». Якщо без родового слова — з малої і без лапок: гугл (§ 54).

 

Буквосполучення th у словах грецького походження можна передавати літерами т і ф: етер і ефір, катедра і кафедра, міт і міф, Атени і Афіни (§ 123).

 

У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов,

буквосполучення au можна передавати як ав і ау: авдиторія і аудиторія, фавна і фауна, павза і пауза, лавреат і лауреат (§ 131).

 

На початку деяких слів можна писати и: ирій, ирод, икати, ич (индика немає) (§ 2).

 

У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префікси архи- та архі-: архимандрит і архімандрит, архиєрей і архієрей, архистратиг і архістратиг та ін. (§ 31).

 

У родовому відмінку іменників lll відміни можемо писати закінчення -и та -і: кро‌ви й крові, любо‌ви й любові, о‌сени й осені, со‌ли й солі, Ру‌си‌ й Русі, Білору‌си й Білорусі; гі‌дности й гідності, незале‌жности й незалежності, ра‌дости й радості, сме‌рти й смерті, че‌сти й честі (§ 95).

 

Назви міст у родовому відмінку можуть мати закінчення -у (-ю) та -а (-я): Амстердаму і Амстердама, Лондону і Лондона, Парижу і Парижа, Чорнобилю і Чорнобиля (окрім назв міст із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, -ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-)) (§ 82).

 

Чоловічі прізвища, що закінчуються на -ин, -ін, -їн, у давальному відмінку мають закінчення -у та -ові: Яковишину та Яковишинові, Леніну та Ленінові, Ільїну та Ільїнові (§ 83).

 

Прізвища прикметникового походження, що закінчуються на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), у кличному відмінку можуть мати закінчення -е: Що‌голеве і Щоголів, Глі‌бове і Глібов, Гуля‌єве і Гуляєв, Степани‌шине і Степанишин (§ 87).

 

У звертаннях, що складаються із загальної назви та чоловічого прізвища, у форму кличного відмінка прізвище можна ставити, а можна й не ставити: дру‌же Макси‌менку і друже Максименко, коле‌го Євгенищуку‌ і колего Євгенищук, па‌не Кова‌лю і пане Коваль (§ 87). Але у звертаннях до жінок форму кличного відмінка завжди мають і загальна назва, і прізвище: добродійко Вариводо, пані Гаркуше, поетко Забашто (§ 74).

 

Збережіть і поширте.

 

Говорімо та пишімо правильно!