Чому галичани щороку масово йдуть на могили Січових Стрільців
Стародавній Львів та його мешканці мають чимало пам’ятних місць – меморіали, пам’ятники діячам науки, культури, політичним лідерам, воїнам, нарешті, могили своїх родичів.
У цьому колі пам’яті почесне місце посідають могили січових стрільців на Янівському цвинтарі.
Хто такі січові стрільці (СС)
Січові Стрільці – одна із регулярних формацій Армії УНР (1917-1919). Вона мала різні форми організації – Галицько-Буковинський курінь Січ Стрільців, 1-й курінь СС, Полк СС, Окремий загін СС, Дивізія СС, Осадний корпус Січ Стрільців, Корпус СС, Група СС.
Галицько-Буковинський курінь (листопад 1917р.) утворений з полонених українців, які вийшли з австро-угорської армії.
Їх завдання – захист Центральної Ради від більшовиків, згодом уряду УНР в дні відступу до Житомира. З того часу і до завершення діяльності нею командував полковник Євген Коновалець.
Після здобутя Києва 1 березня 1918 курінь СС залишився у місті для охорони порядку і трансформувався в полк СС (два піших та один запасний курені, кінної розвідки та гарматної батареї).
Всього формація нараховувала три тисячі старшин і вояків… (третина з них були із Наддніпрянської України).
Гетьман Скоропадський погодився на формування Окремого загону СС і призначив для нього місце дислокації у Білій Церкві – склад – піхотний курінь (4 сотні) – кулеметна, кінна розвідка, гарматна батарея, технічна частина – всього 59 старшин та 1187 вояків (бойовий стан – 46 і 816 У формації СС Армія УНР диспонувалася військовою боєздатною частиною, на полях визвольних змагань здобула славу і народну підтримку.
Чимало вояків нині спочивають вічним сном на Янівському. За радянської влади їх могили комуняки сплюндрували. Нині всі могили упорядковані, стали місцем пам’яті українського народу. Після війни керівні старшини СС стали творцями і чоловими особистостями УВО- ОУН. Традиція пошанування СС започаткована наприкінці 20 років минулого століття.
Матеріал на підставі періодичної преси Західної України публікується вперше і без коментарів
Над могилами синів
…Могили, це найліпший корінь, яким мати вросла у свою землю. Це заповіт для тих, що живуть тепер і тих, що прийдуть у майбутньому, у якім написано, як мають жити нові сини.
Рік річно на Зелені свята іде українська мати до тих могил. Іде з новими синами, щоб зложити поклін, тим, що в них замкнули своє життя, тим, що жертвували своїм життям за найкращі народні ідеали. Іде там згадувати незабутні діла тих, що їх творили, іде вчити на них життєвої правди нові покоління. Іде там черпати нові сили для синівських змагань: іде черпати там для себе віру в майбутні успіхи великого змагу її нових синів. Нові сини ніколи не будуть для неї смутком, а тільки вічною радістю (Жіночий голос, – 1937. -№ 4, 6). – с. 1).
Життєтворчі могили
Народ, що на шляху своєї боротьби за краще майбутнє примушений опанувати одну жертву за другою, не падає духом, бо вірить, що кожна нова могила це нове свідоцтво його самопожертви, один крок наближення його до мети, один щабель в наближенні його до Ідеалу Нації.
Щасливий той народ, що може хоч раз у рік поклонитися своїм великим Могилам й опромінитися золотим сяйвом, що повсякчасно б’є від їхніх хрестів (Неділя – ч. 22 (91), – 1930, 8 черв.).
На подання Товариства Охорони Військових Могил (ТОВМ) Тернопільське Воєводство заборонило збірку на Зелені свята, бо ”з причини надмірної кількості виданих вже цього року дозволів і перетяження тут населення ріжного рода квестами” (Неділя ч.23 (92), – 1930, 15 черв.- с. 6).
Марш Лисоня –Львів 1930, 7-8 черв. З Лисоні вийшло 20 юнаків, дійшли – 18. 110 км. у Золотій чаші група відвідала Янівське кладовище (Неділя ч. 24 (93), – 1930, 7-8 черв.).
Другий день Зелених свят у Дрогобичі – посвячення будинку гімназії ”Рідної Школи” архиєрейське Богослужіння єпископ Коциловський з Перемишля, похід через місто 25 тисяч людей (учні народної і середньої шкіл, молодь Пласту, духовенство) (- с. 6).
Городянка. Свято Герої в Городянці. (Неділя ч. 25, – 1930, 29 черв.). Сім процесій прийшли на Стрілецькі могили (обидві парафіяни з Городенки, Чернятина, Глушкова, Ясенова – 50 вінків), деякі інтелігенти приєдналися, хоч самі були членами УПА (-с. 6).
Стрілецький цвинтар в Посухові (на фото вгорі) Бережанського повіту.
Битва 1916 року з російськими військами. У даному разі могили на городі в одного громадянина, а молодь пошановує. З нагоди Зелених свят ТОВМ у Львові нагадує ”громадянству конечну потребу збудування на кладовищах тривалих пам’ятників, щоб наша слава, здобута кров’ю найкращих синів, не гинула марно”(Неділя ч. 24 (42) -Львів. – 1929, 23 черв.).
На стрілецькому цвинтарі (1916р.) у Посухові поховано здебільшого вояків, які померли в шпиталі від ран (70 усусів, 2 турецькі вояки, 1 угорець і 3 невідомих). Цвинтар привертає увагу вхідною брамою, яка побудована в 1930-х роках у вигляді тризуба.
У радянський період браму було замуровано, а в часі національного відродження – за одну ніч очищено й відновлено. В 1994 році на цвинтарі споруджено пам’ятник УСС. В 2016 році всі залізні хрести замінено на “козацькі” з каменю.
Головна Рада Українського Товариства Допомоги інвалідам у Львові написала звернення до громадян Галичини (там само.-с. 2-3).
Розриті могили. Гора Лисоня, село Потугори, Бережанського повіту відбули панахиди, але польська влада звезла все до спільної могили. Насильно (-с. 6).
Свято полеглих у Львові
Зеленосвяточні дні були уЛьвові одним великим святом українського громадянства, що громадною приявністю в маніфестаційних походах на цвинтарі гідно засвідчило свою глибоку вдячність. Процесії й вірні усіх львівських церков, делегації українських установ з рядами молоді й бувших членів УГА та четами пластунів утворили разом з десятками тисяч громадянства розцвітний хоровод.
Керував походом отець митрат Базюк, співали хори семінарії. Колона 2 км. Після панахиди (Янівський цвинтар) прибіг гонець із срібною чашею, в якій були грудки землі із Стрілецьких могил на Маківці. 140 км. 19 пластунів через 7-8 км змінювалися, аби через 4 години прибути на Янівський цвинтар (Неділя ч. 25 (43). – 1929, 30 черв. – с. 8).
Стрілецькі поминки в краю
У Станіславові 10 000 людей із міста і сіл на горі Лисоні зійшлися 11 церковних процесій із 13 священиками та 42 вінками. Тут планується звести пам’ятник у формі каплиці.
Стрілецькі поминки в Товстенькому
25 червня Копичинський повіт. Поліція розігнала похід, припинила проповідь отця. Відбулися арешти людей. Відібрано синьо-жовті прапори.
Знову на Лисоні
21 червня влада знову перенесла стрілецькі останки разом із хрестом із воєнного кладовища на гору Лисоню.
Патріотична Надвірнянщина
24 червня на другий день Зелених свят вшанувало громадянство пам’ять полеглих походом на місцеве кладовище. Довгою лентою пройшов добре зорганізований похід під проводом місцевого пароха отця Луцика в асисті трьох священиків. Поперед несено кільканадцять вінків із Надвірної та довколишніх сіл. Вінки прикрашені синьо-жовтими шарфами з відповідними написами. Тризуб. Дорогою співав хор. На кладовщі відправили парастас, вінки зложено на новий хрест. Проповідь виголосив отець Кучма.
Всі учасники цього великого свята, що зійшлися в такій великій кількості, відчули так глибоко єдність усіх присутніх над похороненими нашими Святощами, що не хотілося вертати до буденних сірих днів (-с. 8).
Маківка-Львів
23 червня у перший день Зелених свят відбувся естафетний біг – із Маківки – до Стрілецьких могил у Львові через Тухлю, Сколе, Стрий, Миклашів – 160 км. – 18 учасників – Сенів, Гела, Турко, Полотнюк, Галібей, Ластовецький, Ковальський, Дурбак, Рак, Яросевич, Івахнюк, Харкевич, Котович, Бойович, Шухевич, Хом’як, Корневич, Гладкий. Тут же є світлина Срібної чаші (Неділя. – 1929, 14 лип. – ч. 27 (45) -с.
Наші могили
П’ять світлин –Львів, Станіслав, Луцьк, село Пісочне Жидачівський повіт, Маківка. Зелені свята – дні Українських інвалідів і Товариства Охорони Стрілецьких Могил (Неділя. – 1931, 31 трав. – ч. 19 (139) – с.1, 3).
В поклоні нашим могилам
Янівське кладовище 64 вінки із хрестом та блакитно-жовтими і малиновими стрічками несли старшини і стрільці УГА, учні шкіл ремісничої та учнівської молоді, учасники товариств “Сила’ і “Зоря”, процесії з усіх церков залишали собор Св. Юра в поході на Личаків із 36 вінками.
Відбулися панахиди на могилах Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Василя Барвінського (Неділя.- 1931, 7 черв. – ч. 20 (140) –с. 4).
Підготував Степан Боруцький
