Що спільного між львівським “Арсеналом” і росіянами
Про зв’язок між львівським музеєм зброї “Арсенал”, що на вулиці Підвальній, та росіянами розповів у своєму пості у Фейсбук відомий львівський історик та країнознавець Микола Бандрівський.
Почну з того, що майже всі ми успішно забули, а саме – першу російську окупацію Львова, яка тривала майже чотири (!) роки. І відбувалося це у нашому місті, ви не повірите – близько трьох століть тому.
Почалося з того, що у червні 1768 року до Львова увійшли російські війська під командуванням генерала Міхаіла Крєчетнікова з метою охорони міста “…від конфедератів, турків і гайдамаків”.
Російський військовий гарнізон перебував у Львові й впродовж наступних 1770-1772 років, аж до підходу до Львова австрійських військ і анексії Польщі, як держави.
Власне тоді, у червні 1768 року під час свого першого вступу до Львова, російські війська й привели під конвоєм до нашого міста колони полонених українців-гайдамаків, частину з яких розмістили у міському Арсеналі (сьогодні це “реберня” на вул. Підвальній навпроти Львівської облдержадміністрації).
Згідно з архівними даними львівських єзуїтів, йшлося про 800 українців, з яких 39 росіяни одразу ж стратили, деручи з них паси шкіри, а інших посадили на палі (це відбувалося на місці страт – на Гицлевій Горі попри сьогоднішню вулицю Золоту поблизу Краківського базару).
Цю інформацію доповнюють відомості львівської Святоюрської хроніки, в якій зберігся запис, що 26-27 липня у Львові та в сусідніх з ним містах і містечках було страчено понад 300 українців-гайдамаків.
У серпні того ж 1768 року у міському Арсеналі гайдамаки підняли бунт, який адміністрація задусила. З
цього приводу анонімний автор з Любліна писав, що він отримав лист зі Львова, в якому повідомлялось, що бунтівників загалом 359, їх вішають на день по тридцять і навіть більше осіб, “…а коли кат не встигає… один другого вішати змушені”.
Сьогодні про ті трагічні події нагадує нам меморіальна дошка авторства Анатолія Галяна, яка встановлена 1970 року збоку, на фасаді міського Арсеналу з таким написом: “У підземеллях цього будинку томилися ув’язнені гайдамаки (400 осіб) – учасники антифеодального повстання 1768 року – Коліївщини”.
Тому, пише Микола Бандрівський, як Бог дасть усім нам щасливо дочекати 26-27 липня 2025 (коли минатиме 258 роки з часу страт цих українських повстанців у Львові росіянами), поспішаючи на роботу чи в інших справах і, проходячи повз цю пам’ятну дошку на міському Арсеналі, пом’янімо в серцях тих безіменних героїв, для яких честь і вірність національним ідеалам була тоді далеко не порожнім звуком, як для декого з нас сьогодні…
P.S.
Інший польський мемуарист А. Мощинський зазначав, що військовий комендант Львова Феліціан Коритовський відібрав собі 60 фізично здорових українських хлопців і замість кари присудив їх до роботи – будівництва кам’яниці на площі Ринок, 29 (згодом кам’яниця Андріоллі).
Їх тримали під замком, окремо від інших гайдамаків, але кормили і одягали. Служили Коритовському ці гайдамаки аж до приходу австрійських військ у 1772 року. Тоді їх нібито звільнили.
В. Щурат опублікував спогади про гайдамаків мешканки Личакова пані Сікорської, які вона почула від старших людей.
Гайдамаків, за її словами, у Львові називали «уманями». Їх “тримали по криміналах і робили ними, а потім тратили”.
Одним з методів кари було повішення на гак. Місцем цієї розправи була територія, де згодом було розташовано стадіон польського товариства “Сокіл”
Читайте також: хто у Львові першим виконав жест “зігування”
