Мовний конфлікт у львівській школі: Ніцой присоромила чиновника

Кілька днів тому “Контент Медіа” розповів про конфлікт у школі Львова N 87, де мама переселенка з Харкова вимагала не тиснути на її сина, якому важко давалася українська мова. Мовляв, дитина також українець і має право розмовляти на тій мові, на якій зручніше. Причому винною у ціьому конфлікті зробили вчительку, яка вимагала від учня з Харкова розмовляти саме українською. Вчительку покарали.

Щоправда, керівник освіти Львова Андрій Закалюк спростував інформацію про наявний конфлікт. Мовляв, всі суперечності вичерпали, ніхто нікого не звільняв і взагалі щаслива жінка з Харкова, яка вимагала для своєї дитини розмовляти російською, виступаючи неодноразово перед усім класом, поїхала з дітьми додому і дякувала львівським освітянам.

Авторка посту про конфлікт у школі імені І.Калинець Лариса Ніцой знову відгукнулася на виступ чиновника Андрія Закалюка, який вдав вигляд, що начебто конфлікту й не було.

“Щодо спроби чиновника спростувати мій допис.

Я дуже сподівалася, що журналісти розплутають цей клубок. Я ж не розслідувальне бюро, я окреслюю проблему. А журналісти – розслідувачі… Дивлюся на журналістські заголовки про письменницю – брехуху. Всі коментарі ними завалені. Брехуха. Брехуха… Зітхаю.

І знову про хлопчика-українця, який найбільше постраждав у ситуації зі зросійщеними дітьми – ні слова. Перед тим Дмитрик нікого не цікавив, його стрес і емоційний стан – усі жаліли Ґрішу. А ще задовго перед цим не цікавилися станом письменниці, яка у відчаї згребла з прилавка здачу касирці під ноги, бо касирка відверто знущалася, але кому це цікаво. Головне, касірка бєдная. А письменниця піариться, її книжки “ніхто не читає”.

Так і тепер, знову постраждав україномовний українець, дитина. І почалася ця вся історія з дописом з нього і закінчилася ним. Хтось переймається його станом? Чому хлопчика забрали зі школи на дистанційку ? Яка причина ? Хтось цікавиться, що в цій школі дозволено відповідати на уроках зросійщеним дітям так, як їм зручно ? Хтось зрозумів, що замість учителів, зросійщених учнів почав ставити на місце їхній одноліток, ще один «дмитрик», лише старший, і поплатився.

Хтось розбирався, чому в школі диктують правила зросійщені батьки ? Хтось читав відверті дописи бабусі хлопчика, якого зацькували, і яка написала, що їм прийшлося капітулювати перед рускім міром у школі… Почитайте її новий скрін унизу. Хтось поцікавився, чому взагалі стала можливою ситуація з україномовним хлопчиком у Львові в школі ім. Ірини Калинець ?

Учителі розповіли чому. Але попросили не називати їхніх прізвищ. Це вчителі сказали, що в їхній школі це не перша ситуація зі зросійщеними дітьми, і вона стала ще гіршою, коли звільнили з посади вчителя української мови – завуча. Завуча звільнили. Інцидент стався на уроці української мови зі зросійщеною дитиною. Завуча визнали винною і зняли з посади.

Тепер у школі рулять мижеукрАінци. Агов, журналісти, то завуча зняли з посади після інциденту зі зросійщеною дитиною ? Чи не зняли ? Насправді, завуча дуже складно зняти. Спочатку оголошують попередження. Щоб звільнити з посади треба мати дві догани за те саме порушення. То є догани чи немає ? Але ж комісія працювала. Що в результаті ? Виписали премію ? Насправді, питань після розслідування журналістів стало ще більше.

Я не знаю, що це там у школі за феодалізм такий, що вчителі просять до батечка не називати їхніх прізвищ. І вчитель-завуч мовчить, як риба. Хоча, я розумію. Її зробили винною. Її зняли з роботи, як винну (чи не винну?). Зі слів учителів 12 людей розбиралося. Цілу комісію прислали. Лишитися в наш час без роботи ще й з клеймом. А тут проявили милість – дали працювати в рідній школі рядовою вчителькою. Я б теж на місці вчителів після цього сиділа як миша під віником.

Отож, покладала я надію на журналістів.

Любуюся спростуванням Львівського очільника освіти про ситуацію зі звільненням вчителя української мови (завуча) з керівної посади. Ох і красавчик. З першого ж речення починає маніпулювати свідомістю.

1. Звертається до львів’ян і каже, що ХТОСЬ назвав їх «дном», а вони ж не дно! – одним махом налаштувавши львів’ян проти того Хтось, який «дном» насправді назвав ситуацію, і написав «НЕ ВІРЮ, що львів’яни такі». Дуже правильний хід красавчика – аудиторія, вжіть, ще не знає в чому справа, а вже на його боці.

2. Красавчик витягає козир з руки: «Тато зросійщеного хлопчика служить в ЗСУ», – і все, припечатав усіх наперед індульгенцією на всі випадки життя. ЗСУ. І побігло перегукуватися: «ЗСУ-ЗСУ-ЗСУ!». Яке це має відношення до освітнього процесу, а ніяке, зато як звучить! Кажу ж, красавчик. Трохи, правда, красавчик далі напартачив, сказав, що зросійщений хлопчик розмовляв українською, а от на сайті школи написано, що не розмовляв, не давалася йому українська, на відміну від його сестри (ну то таке, можна лише поспівчувати зросійщеній дитині).

Але то лише Ніцой бреше, красавчик ні-ні. Каже, конфлікт вичерпано. Хвалиться, що зросійщений хлопчик задоволений, його мама повернулася з дітьми в Харків і подякувала за гарне ставлення до її сина. Почалося лише все з допису бабусі україномовної дитини, але про цю дитину – жодного слова. А ще забув красавчик сказати, якою ціною заплачено за задоволення зросійщеним дітям говорити в школі як їм зручно, щоб їм було комфортно: посадою завуча і україномовним хлопчиком на дистанційці, який замість дорослих вирішував проблему. Довирішувався. Красавчик каже на відео, що автор допису (це я) сплутав у купу три різні історії.

А яка ж третя?

«Ну що? – радісно потирають ручки у коментарях начеб-то свої ж (як от Лірник Сашко – казкар) пишуть, – обіср-лася? Вибачайся тепер, брехуха».

І понеслося: «Вибачаєшся, брехуха? Вибачаєшся, брехуха? Вибачаєшся, брехуха?».

Вибачаюся. Вибачте всі, хто постраждав, а я спричинила вам незручності. Поки що все одно винні ми. І заголовки газет не на нашому боці. І будуть ще довго в архівах лежати і їх витягуватимуть, щоб тицьнути в носа.

І чиновники між собою порозумілися (Що там у тебе за скандал ? Та брешуть, все ок. А, ну ок, дякую за вчасно надану інформацію).

Але ж не завжди так буде, правда?