Рід Шептицьких – графи, аристократи, митрополити, лідери
Праведний Митрополит Андрей Шептицький ( 1865-1944) став своєрідним вузлом, який поєднав різні культурні світи.
Австрійський граф, польський аристократ, греко-католицький митрополит, український національний лідер – все це поєдналося в одній особі.
Упродовж XVII-XVIII ст. рід Шептицьких дав шістьох єпископів римо-греко-католицького обрядів.
Із них двоє – київські митрополити- Атанасій і Лев. Саме їхніми зусиллями Львів прикрасився кафедральним собором Св. влкмч. Юрія (популярно частіше званий собором Св. Юра)- перлину барокової архітектури.
Упродовж 1808-2005 рр. собор центр українських греко-католиків в Україні та світі. На честь Св. Юрія (Георгія) Змієборця, покровителя Львова, від 2003-го відзначається щорічний День міста.
Святкується у вихідні, найближчі до 6 травня- вшанування його пам’яті. До речі, назва “Греко-католицька” місцева церква східного обряду отримана 1774-го.
У XVIII ст. Шептицькі були пов’язані родинними зв’язками з волинськими князями Рюрикового та Гедимінового коренів, церковними та костельними достойниками, а також із заможними галицькими родами… Серед останніх було чимало шляхти за походженням із Малопольщі та Мазовії, а також древніх галицьких родів гербів Корчак і Сас.
Їх коріння сягає часів панування королів Русі. Рід Шептицьких за часів Речі Посполитої володів крім родового гнізда – селом Шептичі, а також багатьма маєтками в околицях Перемишля і в інших землях Руського воєводства, на Волині та Люблінщині. Звісно, тут жили і працювали високі державні та церковні діячі. Серед них – перемишлянський каштелян Шимон (Семен), люблінський каштелян Каєтин, станіславський гродський староста і кавалер ордена Білого Орла Юзеф, президент Радомського трибуналу Геронім.
Чимало Шептицьких зробили військову кар’єру, зокрема, двоє з них – ад’ютанти польських королів. Саме тоді починає формуватися гілка митрополита Андрея.
Одним з його прадідів – львівський чашник, депутат на Коронний трибунал обухівський і несторський староста Єжи (Юрій) – помер 1733-го. У шлюбі із Анною Вкринською, донькою варшавського хорунжого Єжи Вкринського та житомирської старостівни Олександри Жебровської, мав доньку Розалію.
Інший прапрадід митрополита Андрея – смоленський підстолій, гусарський ротмістр, герой битви під Хотином, Журавним та Віднем Стефан Шептицький. Був одружений із Софією Корибут-Дашкевичівною. Серед синів цього подружжя – греко-католицький єпископ перемишльський, сяноцький і самбірський, провінціал коронної провінції ордену отців василіан Атаназій-Андрей мстиславський підстолій, тишовецький й самборський староста Базиль (Василь) Шептицький.
Останній із них узяв шлюб із Розалією Шептицькою. Їхні нащадки посідали високі щаблі у правлячій еліті королівства Галичини і Лодомерії Руського воєводства (Австрія).
Це сталося після першого поділу Речі Посполитої (1772). Прадід митрополита Ян-Хреститель Шептицький (1770-1831), одружений з Анелею-Вікторією-Маріанною Ліпською – член станового Сейму, як і його син Петро-Павло-Леопольд. Син Петро-Павло-Леопольд Шептицький (1808-1843) зосередив у своїх руках досить вагомі маєтки, зокрема місто Ліпськ з околицями ( Белзщина). У шлюбі з Ружею-Терезою-Євою Коссецькою народився син Ян Кантій – член Австрійської Державної Ради та мальтійський кавалер. Ян Кантій зібрав документи про походження свого роду. З них бачимо, що він споріднений із Ліневськими, Новосельськими, Воютинськими, Метельськими родами. Він також стверджував родинність із князями Яблонськими, Вюртембергами і Тури-іТаксіс.
11 січня1872-го Ян Кантій одержав диплом цісаря Франца Йосифа I на графський титул для себе і своїх нащадків, а старовинний герб Шептицьких набув нової форми.
У шлюбі Ян Кантій Шептицький з графинею Софією Фредро, донькою поета і комедіографа Олександра і Софії з князів Яблоновських, народилося шестеро синів.
Другим серед них – граф Роман-Марія-Олександр Шептицький. Він згодом вступив до ордену отців василіян і разом із чернецтвом обрав ім’я Андрей.
Митрополит Андрей жив і трудився в часи великих потрясінь – двох війн 1914-1918 і 1939-1945. Зазнав фізичних та моральних знущань від окупаційних режимів, гідно відстоював право людини на життя, свободу совісті, захищав гуманні цінності кожної людини.
Підготував Степан Боруцький
Читайте також: девіз Кардинала Йосифа Сліпого
