У День Державного Прапора Львівщина прощається з п’ятьма Героями
Сьогодні Львівщина прощається із п’ятьма Захисниками, які воювали за свободу України із російськими окупантами.
Ігор Дубик (27.06.1963 – 11.10.2023) уродженець міста Маріуполь Донецької області.
Навчався у середній загальноосвітній школі №60 м. Маріуполь. Закінчив Державний вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет».
Після завершення навчання започаткував власну справу, займався виготовленням меблів та інших столярних виробів. Активно займався спортом: вільною боротьбою, футболом та шахами. За словами близьких, був надзвичайно ерудованою людиною, зібрав удома велику бібліотеку. Захоплювався нумізматикою, садівництвом, займався бджільництвом.
З початком повномасштабного вторгнення одразу вступив до місцевої територіальної оборони.
Після отримання важких поранень, опинився в госпіталі на території заводу «Азовсталь». Пройшов полон в Оленівці та на території росії. Повернувся на Батьківщину тільки після 200 днів ув’язнення.
За три місяці, не дочекавшись повного одужання, знову повернувся до побратимів. Боронив державу у лавах 109-ї окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління «Схід» Сил територіальної оборони Збройних сил України.
Загинув 11 листопада 2023 року. У віці 60 років.
Богдан Обоїст (31.05.1988-18.08.2024) уродженець міста Винники.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №47 м. Львова. Після закінчення школи здобув професію газоелектрозварювальника та слюсаря автомобілів.
Працював у приватній охоронній фірмі «ЕФОРТ», а також на кузні та на шиномонтажі. У свій вільний час обожнював прогулянки з дітьми та активний відпочинок, захоплювався футболом.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації вступив до лав територіальної оборони. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Займався евакуацією поранених, за сумлінну службу був неодноразово відзначений командуванням.
У Богдана Обоїста залишилися батьки, дружина, двоє доньок та брат.
Олег Процайло (12.08.1988-19.08.2024) львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 92 міста Львова. Здобув освіту у колишньому Вищому професійному училищі №63.
Після завершення навчання підписав контракт із Державною прикордонною службою України. Проходив військову службу у складі 7-го прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління ДПСУ. У вільний час захоплювався грою в більярд, обожнював активний відпочинок.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від окупантів до лав 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби.
За особисту мужність був нагороджений численними нагородами, зокрема, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
У Олега Процайла залишилися батьки та сестра.
Мешканець села Ожидів Золочівського району Віталій Колосовський ще у 2015 році добровільно став на захист України.
Захищав Батьківщину у складі 54-ої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Був важко поранений на Донеччині і демобілізований.
Помер 22 серпня 2024 року. Йому було 47 років.
Житель села Черневе Мостиської громади Андрій Максимів був старшим солдатом та старшим водієм розвідувального взводу 2 стрілецького батальйону військової частини А7015.
Загинув 18 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Невське, Луганська область.
Вічна пам’ять усім Героям!
