28-го лютого – 11-і роковини смерті Юліана Вороновського

Сьогодні, 28-го лютого, минає одинадцята  роковина, відколи на 77-у році життя, 45-у році священства, 27-у році єпископства і духовного служіння спочив у Бозі Преосвященний Владика Дрогобицько-Самбірський єпарх УГКЦ Блаженніший Юліан Вороновський.

Він народився 5 травня 1936-го у побожній сім’ї Івана Вороновського та Ксенії з роду Костишин (с. Гумниська, Буський район, Львівщина).

Хлопчика (шостого у сім’ї) охрестили у місцевому храмі архистратига Михаїла з іменем Юрій. У молодечі роки разом із сім’єю відвідував Олеський замок. Молився до ікони Йвана Хрестителя та Чудотворної ікону в селі Милятин. Після закінчення середньої школи, навчався у Поліграфічному інституті, отримав професію інженера-технолога паперового виробництва.

Впродовж п’ятнадцяти років працював на різних посадах від інженера до начальника відділу у проектно-конструкторському Інституті у м. Львові. У 1976, коли праця на займаних посадах стала для нього недоступною через його віровизнання, змушений був звільнитися і перейти на просту роботу в котельню, де працював до часу виходу УГКЦ із підпілля.

1958-го став ченцем Студійського уставу підпільної УГКЦ. Чернечі посвячення отримав з рук єромонаха отця Никанора Дейнеки. Склав всі обіти.

1964-го чернець отримав малу схиму під іменем Юліяна з поваги до старшого брата. Був ігуменом Студійського уставу. 

27 жовтня 1968-го з рук Преосвященного Володимира Величковського отримав таємно священичі свячення.

30 вересня 1986-го в День Любові, Віри, Надії та їх Матері Софії з рук митрополита Володимира Стернюка в  умовах конспірації відбув єпископську хіротонію. Хоча перед тим говорив Владиці, що не має відповідної богословської освіти, духовного досвіду та й боїться покарання від тодішньої державної влади. Натомість  Митрополит Стернюк  відповів , що він має велику практику в духовному служінні, а бояться всі, Господь Бог і Пресвята Діва Марія нас порятує.

Якось, після чергового ви­клику до КДБ, о. Юліан Воро­новський прийшов на виклади до молодих монахів-студитів. Студенти таємних чернечих сту­дій зауважили сум у його очах, а сам він раптово обмовився: «Діти, мені обіцяли за вас го­лову скрутити». Очевидно, у ту пору Владика Юліан щось силь­но переживав. Регулярно хо­див на розмови до Львівського КДБ… Ніхто не знає, який діалог тоді відбувся між слідчими та священнослужителем, і чим ця ситуація обернулась для нього. Утім, ні викладів для молоді, ні іншої підпільної діяльності Юлі­ан Вороновський не припинив.

…Його за життя не розуміли свої ж. Єпископ без будь-яких амбіцій, а з великим бажанням послужити найменшим, час­то залишався для оточення на­ївним простаком. Займаючись відродженням української ре­лігійної освіти у Галичині, мріяв жити під одним дахом із семі­наристами, а не в окремій рези­денції. Коли Владиці делегува­ли право єпископа-ординарія у Самбірсько-Дрогобицькій єпар­хії, він зі сльозами на очах поки­дав стіни старого піонерського табору, де мешкав разом зі сту­дентами. Бо не хотів відпускати хлопців, котрими опікувався.

Відправляв Служби Божі в Тернополі та Зарваниці.

27 жовтня 1968-го на Підзамче (Львів) висвятив брата Юліана на диякона та священика ( відомого у народі екзортиста).

Якось у  Жовкві хрестив дитину і за це отримав 15 діб арешту. Тоді 8 діб допитували, намагалися від нього співпраці з КДБ. 

Постійно підтримував старших за віком підпільних греко-католицьких священиків. Незважаючи на загрози з боку радянської влади відбув у Каунас (Литва) для отримання літургійних намірень – пожертв від литовських християн – від них отримав тисяча антимінсів, 120 тисяч катехизмів!  

Введений на престол 17 квітня 1994-го  новоутвореної  Самбірсько-Дрогобицької єпархії. 

За час свого єпискрпського служіння Владика Юліан висвятив понад 200 священників та освятив понад 100 храмів, у багатьох був ініціатором та фундатором.

2011-го отримав почесне звання Doctor Honoris Causeю, яке 9 липня 2011 року вручив Блаженніший Любомир, Великий канцлер УКУ. 

Блискучий проповідник, талановитий  ієрарх і духовний наставник молоді. 

З липня 2012 року владика Юліан Вороновський проживав у Святоуспенській Унівській лаврі, будучи її  архимандритом.

Поховано владику Юліана на чернечій горі в с. Унів Перемишлянського р-ну поруч з могилою його рідного брата о.Василія Вороновського.

Читайте також: девіз Кардинала Йосипа Сліпого