Львів прощається з двома Захисниками

Поділитись

У середу, 16 липня, Львів попрощався з військовослужбовцями Ігорем Мартином та Ростиславом Віхотем, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. 
фото ілюстративне, автор: Роман Балук
фото ілюстративне, автор: Роман Балук

Чин похорону воїнів відбувся у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. 

Поховали захисників на Голосківському кладовищі, на Полі ветеранів.

Біографічні довідки захисників

 

Ігор Мартин (20.04.1978 – 08.07.2025) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 78 м. Львова. Згодом здобував освіту в Ужгородському національному університеті, у Ліцеї Героїв Крут, а також у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Проходив строкову військову службу у місті Звягель Житомирської області.

Працював у сфері харчової промисловості.

Зі слів рідних, був добрим, щедрим і життєрадісним, мав багато друзів і любив жартувати. Захоплювався колекціонуванням – збирав марки, монети, моделі літаків і машин.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі Краматорського прикордонного загону «Форпост» Державної прикордонної служби України.

За особисту мужність, самовідданість і відвагу під час виконання службових завдань із захисту державного кордону, нагороджений нагрудним знаком «Відмінний прикордонник» Державної прикордонної служби України та медаллю «За мужність в охороні державного кордону України».

У Ігоря Мартина залишилися син, батьки, брат, племінники та хресні батьки.

 

Ростислав Віхоть (08.06.1993 – 12.07.2025) Львів’янин.

Навчався у ліцеї № 93 Львівської міської ради (колишня Середня спеціалізована загальноосвітня школа № 93 з поглибленим вивченням англійської мови). Згодом здобув професію юриста у Правничому коледжі Львівського національного університету імені Івана Франка.

Зі слів рідних, був людиною з добрим серцем – чуйним, не байдужим до чужого болю, завжди готовим прийти на допомогу. Любив тварин, активно захоплювався різними видами спорту. Був компанійським, харизматичним і вольовим, вирізнявся гарним почуттям гумору та вмінням радіти простим речам.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому напрямку у лавах 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона Калина» Національної гвардії україни.

У Ростислава Віхотя залишилися батьки, сестра та бабуся.