11 липня роковини першої української жінки офіцера

Поділитись

11 липня 1963 року відійшла у вічність Олена Степанів – перша жінка-офіцер у світовій історії, легендарна стрільчиня УСС, вчена та політична діячка.

Олени Степанів (1892-1963),  по чоловікові Дашкевич, старшина української армії, педагог і громадська діячка родом із села Вишнівчика (Львівщина), із священичої родини.

Роки 1910–1912. Олена Степанів — учениця Українського педагогічного товариства у Львові. У цей час її цікавило все — від науки до музики. Захоплювалася руханками (фізкультурою), які проводив Боберський у домівці «Сокола-батька».
Тренувала в собі «відвагу, певність і свободу». Знайомилася з творчістю польських письменників, щоб мати свій погляд на польсько-українські відносини в Галичині. Зачитувалася книжками з жіночого питання, бо була прихильницею жіночої рівноправності.
 
У 1911 році комендант коша січових стрільців Іван Чмола створив перший пластовий осередок, до складу якого разом з учнями академічної гімназії й торговельної школи ввійшли слухачки семінарії сс. Василіянок та студенти університету.

У роки Першої світової війни у військові підрозділи жінок не взяли. Тоді на фронт Олена Степанів пішла сама добровільно. У 1914-у долучилася до сотника Івана Чмоли.

Їй присвоїли офіцерське звання підхорунжого. Разом із своїми “стрільчиками” штурмувала 958 метрову гору Маківку.

Провела два роки (з весни 1915-1917) у російському полоні, після чого повернулася на фронт. Брала участь у Листопадовому Чині, служила в УГА як четарка.

Докторка історичних наук, викладачка, науковиця.

У 1949 році її арештувала радянська влада, через що 7 років провела в таборах у Мордовії за звинуваченням у «буржуазному націоналізмі».

“У чиїх руках глибоко висунутий у море Кримський півострів, той має право не тільки захопити чорноморські шляхи, але й стати паном цілого півдня Східної Європи, -” вважала Олена Степанів.

Олена Степанів — жінка, яка довела: бути воїном — це бути людиною чину, а не статі.