Довготривалий мир до кінця року чи все-таки на 2026 ?

Тому 28-го лютого, після конфлікту Зеленського і Трампа в Овальному кабінеті, вони відкривали шампанське.

 

Про це пише Віктор Шлінчак

 

Але втрутилась Європа (Британія, Франція). Тут треба додати ремарку, що і Трамп, і Путін десь однаково оцінюють європейських лідерів як людей, не здатних не те, що на подвиги, а навіть на самозбереження.

 

Але європейці зіграли свою партію і переконали Зеленського, що треба спробувати вдруге замиритись з Трампом. Попри небажання, у Зеленського вибору особливо не було.

 

Тому і сталося вибачення, Саудівська Аравія і переговори, які мали б відбутися ще 28 лютого.

Американці явно поспішають. Їх підганяє дата в 100 днів, саме тому були розписані наступні етапи:

 

до 15 березня – зустріч Трампа з Путіним, до 1 квітня – вихід на тристоронню угоду про припинення бойових дій.

 

За задумом, все вело б далі до нового етапу – виборів в Україні, а згодом – до підписання великої мирної угоди.

 

Але так гарно буває лише в казках.

 

Росіяни вважають, що ще цей рік вони можуть воювати в тих самих обʼємах, що і раніше.

 

Підготовлені документи про загальну мобілізацію (на всяк випадок і для психологічного тиску). Економіка все ще може обслуговувати російський ВПК. Тому завдання – дотиснути Штати.

 

Останні продовжують робити помилки, бо діють виключно в системі бізнес-координат. Віткофф, який добереться до Москви, пропонуватиме кооперацію, відміну санкцій і спільний заробіток на стагнуючих російських проектах.

 

Москва киватиме, прямо не суперечитиме – і буде максимально тягнути час, аби американці випали із своїх графіків. Може висунути чергові умови для України.

 

І в один момент (коли США зрозуміють, що самі себе загнали у російську пастку), вони намагатимуться вийти із посередництва. І перекинути відповідальність на Європу. Не виключено, що саме в цей час прокинеться Китай зі своїми «мирними Ініціативами». І все закрутиться по новому колу…

 

Також не виключений варіант, що РФ під тиском США піде на видимість якихось поступок і на «тимчасове перемирʼя», щоб прискорити процес виборів в Україні. Але в самий розпал кампаніі (коли українці каменя на камені не залишать в ході виборів) знову підуть через лінію розмежування.

 

Щоб добити Україну на піку громадянського розʼєднання. Можливо, в цьому і є їхній варіант «Б», який не треба скидати з рахунків.

 

Шукаючи постійно оптимістичні сценарії, в короткостроковій перспективі все ще не бачу умов, коли б до кінця року склалися пазли щодо укладання угоди про довготривалий мир.

 

Тому – допомагаємо Силам Оборони, донатимо для ЗСУ. Це наш найбільш надійний захисник і перемовник.