Що робити із символом “руского міра” у Стрию ?

Таке питання виникло у відомого історика і дослідника Миколи Бандрівського. Про це він написав у Фейсбуці.

 

Що робити із цим символом “русского мира” у сьогоднішній Галичині ?

 

Так, годжуся: назва мого допису дещо провокативна. Але, я свідомо це роблю щоби привернути увагу і достукатися з цим питанням до намісника президента у Львівській області Максима Козицького. Бо усі інші способи – недієві.

 

Мова йде про багатометровий напис: “рускому народови” на фасаді Народного Дому в Стрию, який був збудований на кошти стрийської громади і урочисто відкритий 1 січня 1901 року.

 

Дехто мені може дорікнути, що мовляв у тому написі “ніц страшного не є, і най собі там буде”. А, головним аргументом при цьому буде те, що у той час галицькі українці саме так себе і називали – русинами. Та звісно що називали – відповім я і, як бачимо, стрийські тогочасні русофіли оту свою відданість “ідеї Русі” навіть декларували на фасадах своїх громадських будівель.

 

Але, у всьому цьому є один нюанс: окрім “нормальних” стрийських русинів, які зорганізували будівництво цього Народного Дому і навіть встановили на його бічному фасаді бюст Тараса Шевченка, були ще серед галичан і – залюблені у “русский мир” – москвофіли.

 

І, от, власне ця друга частина тогочасних галицьких русинів (ще з часу приїзду до Львова у 1840-их роках московського професора Міхаіла Погодіна), була інфікована любов’ю до Москви, тобто москвофільством і відтоді була наскрізь просякнута імперськістю “великорусского народа”.

 

Ці галицькі (у тому числі, стрийські) москвофіли були доволі цікаві у побуті і щоденному житті: не відкидали європейські цінності і шляхетність, по своїх домах розмовляли майже виключно польською, хоча освіту вели “наречієм”. Крім того майже усі галицькі москвофіли були греко-католиками. До українства, галицькі москвофіли ставилися винятково вороже (і то – від самого початку) і по своїх домах замість бюстів Шевченка, мали погруддя Пушкіна.

 

Отож, зараз перед нами стоїть два питання:

 

по-перше, чи є Народний Дім в Стрию пам’яткою української культури..?

 

Відповідь – так, безсумнівно. І доказом цього можуть служити скульптурні бюсти Юрія Федьковича, Миколи Устияновича, Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Маркіяна Шашкевича і Миколи Лисенка, які всі розміщені власне під тим написом: “рускому народови” (дивіться світлину).

 

по-друге, чи є цей напис “рускому народови” на Народному Домі в Стрию, сьогодні актуальним..?

 

Так, є. Але – для російського агресора. Бо для цього нашого заклятого ворога цей (і подібні за своїм змістом) написи, є наочним і дієвим свідченням того, що колись ці галицькі терени ніби-то входили до “русского мира”. Отож, у цього агресора може виникнути бажання прийти сюди щоби “взять своё”.

 

Іншими словами, отой напис “рускому народови” на Народному Домі в Стрию нині, як видається, працює на ворога і на його пропаганду.

 

На жаль, дехто з нас недооцінює цих проросійських наративів з нашого давньогалицького минулого. Було б, мабуть, добре на якийсь час задрапувати отой напис на фасаді якимсь матеріалом чи хоч якось заслонити від споглядання.

 

І, наостанок: нашою сьогоднішньою помилкою (принаймні, частини з нас) є те, що ми підсвідомо ставимо росіян в один ряд з іншими націями: австрійцями, французами, німцями тощо. Але!

 

Сьогоднішні росіяни не лише хочуть позбавити нас державності. Вони навіть окупувавши Україну (Боже збав!) нізащо не дозволять нам тут надалі проживати.

 

Бо основною ціллю росіян є – винищити український етнос як такий. Що називається – під корінь… Тобто, раз і назавжди вирішити оте болюче для російського імперіалізму “українське питання” і щоб воно більше ніколи не виникало у їх російському майбутньому. Ще одного відродження України, росіяни не допустять ні за яких обставин. Тобто – знову розстріли, жахливі масакри і – в кращому разі – депортація до Сибіру і на Далекий Схід.

 

Це не плід хворої уяви, це думки багатьох досвідчених аналітиків, які знаються на справі і знають росіян, як націю. Іншими словами, не можна ставитися до росіян лише як до ворога, бо це – патологічний маніяк, який добре засвоїв попередні уроки з історії своєї імперськости.

P.S.

Задайте перед собою питання: які висновки з того напису “рускому народови” зробить іноземець чи будь-який журналіст, який не дуже обізнаний з нашою історією..?

 

Напевне, в частини з них може виникнути якийсь сумнів типу: “а, може росіяни й справді мають якісь права на цю територію..?” Або ж уявімо собі журналіста, який оглядає цей напис “рускому народови” в Стрию, фотографує його і, звісно ж, викладає у мережу.

 

Який, як гадаєте, він зробить підпис під тими фотографіями..?