Львів, Борислав і Шептицький прощаються із Захисниками

Сьогодні, 7-го березня, Львівщина прощається із чотирма Захисниками, які воювали з російськими окупантами. 

Житель Бориславської громади Василь Піхоцький  у травні 2022 року добровільно долучився до лав ЗСУ.

Служив у складі 115-ї окремої механізованої бригади. Виконував бойові завдання на Херсонському напрямку в штурмовому загоні «Дика качка».

Серце воїна зупинилося в зоні бойових дій 27 лютого біля населеного пункту Лиман Донецької області.

Захар Палій (15.05.1989-27.02.2025) Львів’янин.

Навчався у Львівській гуманітарній гімназії (сьогодні – Класична гімназія при Львівському національному університеті імені Івана Франка).

Здобув вищу освіту у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Зеноновича Ґжицького.

Впродовж останнього періоду працював лікарем ветеринарної медицини у ветеринарній клініці «Друг». Обожнював гори, свій вільний час часто присвячував гірському туризму.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від загарбників. Виконував бойові завдання на Сумщині, Херсонщині, Донеччині та на Курському напрямку у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

За словами близьких та побратимів, був винятково хорошою людиною. Користувався великим авторитетом серед колег та підлеглих. Мав добрий рівень мотивації до професійного самовдосконалення, за час проходження служби намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, завжди із розумінням ставився до тих, хто поруч.

За особистий героїзм був нагороджений низкою відзнак, зокрема, Почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», «Срібний хрест» та відзнакою Президента України – орденом «За мужність» III-го ступеня.

У Захара Палія залишилися батьки, дружина та старший брат. 

Володимир Кіліян (22.06.1989-26.02.2025) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 99 м. Львова. Згодом вступив до Вищого професійного училища № 48 (сьогодні – Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва»).

Протягом останнього часу працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сільпо Фуд». За словами близьких, мав надзвичайно м’який характер, допомагав мамі по господарству.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від окупантів.

Проходив військову службу на Київщині, Одещині, Житомирщині, Сумщині, згодом виконував бойові завдання у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Володимира Кіліяна залишилися батьки та брат.

Житель Шептицького Микола Андрійович був капітаном, командиром стрілецького взводу військової частини А4046.

Загинув воїн 27 лютого на Сумщині під час виконання бойового завдання.

Вічна пам’ять усім полеглим Героям!