Ігор Поклад: “Господь – у кожному з нас”
Російські окупанти замінували навіть піаніно уславленого композитора… Тільки Бог і ангели-охоронці допомогли їм з дружиною вижити в пеклі окупації.
Ігор Поклад – автор пісень-шлягерів ”Ой летіли дикі гуси”, “Чарівна скрипка”, “Коханий”, «Пісня про матір», «Два крила», «Моя Україна» та інші (загалом – понад 150 пісень).
Народний артист України, лауреат Шевченківської премії, удостоєний звань Герой України, Національна легенда… А ще 83-річний композитор – віруюча людина.
Ігор Поклад народився 10 грудня 1941 року в Бішкеку, куди його родину евакуювали від війни.
Ігор Поклад також є автором музичної комедії «Друге весілля в Малинівці», мюзиклу «Конотопська відьма», «Різдвяна ніч» та інших.
Він написав музику до класичних мультиплікаційних стрічок «Як козаки в хокей грали» та «Енеїда».
Пісні Ігоря Поклада є в репертуарі більшості відомих естрадних артистів України.
У 1986 році Поклад став лауреатом Шевченківської премії, а у 2017 році отримав орден Ярослава Мудрого.
Якось при нагоді він сказав:”Мабуть, Різдво Христове – свято, яке наповнює душу надією й щастям, бо Господь прийшов на землю, аби врятувати нас… Оскільки мій батько був військовим, полковником, про відзначення якихось релігійних свят узагалі не йшлося. Та й про Бога в домі, у сім’ї не говорили”.
Як я прийшов до віри ? – Уже в зрілому віці. У дитинстві такої можливості не було. Хоча мама все ж таємно мене охрестила.
На жаль, потім мій собачка цей хрест втопив у Дніпрі. Десь він там лежить на дні… Але згодом, через роки, ми придбали й освятили новий хрестик. Тепер він завжди зі мною.
2022-го під час страшних подій зігрівав мені душу.
Чи маю в Києві улюблений храм ? Ні, бо мешкаю у Ворзелі, що у передмісті столиці. Раніше ж бачив зі своїх вікон куполи: з одного – Володимирського собору, а з іншого – Покровського монастиря. Останній був ближче до нас, тож ми іноді відвідували його з друзями. Великдень, Різдво Христове, Водохреща… Не можу сказати, що маю один улюблений храм.
Скажу і таке. Одного разу я потрапив у страшну аварію. Автомобіль перекинувся на дах, а я не був пристебнутий. Проте дивом вижив і не отримав жодної подряпини. Господь зберіг !
Що там уже казати: коли почалося повномасштабне вторгнення, я побував у справжньому пеклі окупації.
Над нашим будинком 24/7 літали “Калібри”, “Гради”, “Смерчі”. Яких тільки ракет не було! Але ні мене, ні дружину, ні дім не ушкодило… Опісля ми повернулися. Усе, в тім числі піаніно, довелося розміновувати.
На щастя, Бог і ангели-охоронці тримала нас у полі зору, не полишали й допомагали. Ми залишилися живі !
Пісню порівнюють з молитвою
І дійсно, якщо пісня написана з душею і це було не просто клацання по клавішах, то, звісно, можна порівняти. Тим більше, коли виконавець вкладає душу, а не тільки проспівує ноти. Особливо, якщо говорити про акапельний спів…Тоді це безпосередня аналогія. Певна відмінність між молитвою й піснею справді невелика… Тому, на мій погляд, і, мабуть, такі порівняння доречні.
До слова, наша душа це і є храм. А наша віра – наша совість. Якщо ти живеш по вірі й по совісті, якщо в чистоті тримаєш душу, тоді й храм твій – у чистоті.
Оце і є віра, оце і є Бог. Господь – у кожному з нас, а не десь там – в картинці чи на небі, сидить на хмаринці. Кажу, він у кожному з нас і ми маємо це берегти !
Підготував Степан Беца
