13го лютого минають 101-ші роковини з дня смерті активістки національного руху, розвідниці, зв’язкової Євгена Коновальця – Ольги Басараб. Її називали борцем за права і свободи людини.
Таку характеристику дали люди Ользі Басараб з родини Левицьких (село Підгороддя, 1 вересня1889 – 13 лютого 1924, Львів) українській громадській і політичній діячці.
Народилася Ольга Басараб у домі свого дідуся по матері священика Івана Стрільбицького. Її батько – Михайло Левицький служив священиком. У сім’їбулатакож старша сестричка Іванна та молодший братик Северин.
Дядько Ольги капелан одружився із сестрою Євгена Коновальця – Олімпією.
Напередодні, 12-го лютого у Львові представники влади та громадськість вшанували пам’ять української патріотки.
Присутні поклали квіти й запалили лампадки до могили Ольги Басараб, що на Янівському цвинтарі, та опісля помолились поминальну молитву.
Довідка
Ольга Басараб (1 вересня 1889 – 12 лютого 1924) – українська громадська і політична діячка, зв’язкова першого керівника Української військової організації та Організації українських націоналістів Євгена Коновальця. Також вела розвідувальну роботу від українського підпілля, за що у свої 34 роки загинула у в’язниці, не витримавши катувань.
Була організаторкою 1-ї жіночої чоти Легіону УСС у Львові. У 1918-1923 рр. працювала секретарем українського посольства у Фінляндії, бухгалтером посольства України у Відні. Для збору військово-стратегічної та політичної інформації, відвідувала Данію, Німеччину, Норвегію. Провадила діяльність у «Комітеті допомоги раненим і полоненим» у Відні та «Комітеті допомоги цивільному населенню». Після ліквідації дипломатичних представництв УНР, переїхала до Львова, де стала членкинею Головної управи філії Союзу українок у Львові.
У 13 років помирає батько, потім дідусь Іван, на 15 році Олі відходить у вічність мама.
Спочатку Оля навчалася в німецькій школі монахинь (місто Вайсвассер на Шлезьку (Сілезія). Оля стає круглою сиротою. На зібрані гроші (батькова спадщина) у Відні закінчила однорічні торгові курси при державній академії (Гандельс-Академії).
Вступає на медичний факультет Віденського університету. Паралельно стає членкинею студентського товариства “Січ”, в якому працювали Дмитро Донцов та Остап Грицак.
Пізніше вчиться в ліцеї при Українському інституті для дівчат (Перемишль). Там Ольга познайомилася з майбутньою тіткою Наталією Левицькою та майбутньою дружиною Дмитра Донцова – Марією Бачинською.
Повернувшись в Україну, вона навчалась у торговельній школі (Тернопіль). 1911-го працює в іпотечному банку (Львів), згодом у “Жіночій громаді”, “Просвіті”, “Пласті”, веде курси для неписьменних, водить сільських дівчат на денні вистави театру.
Щлюб і війна
З початком Першої світової війни спільно із Оленою Степанів створила першу чоту Українських Січових Стрільців (УСС) у складі 33 жінок та 300 чоловіків.
У Перемишлі знайомиться зі студентом політехнічного інституту Дмитром Басарабом, керівником студентського товариства “Основа”.
10 жовтня 1914-го молодята повінчалися у Відні. На жаль, подружнє життя одружених тривало недовго. 22 червня 1915-го Дмитро загинув у першому бою на італійському фронті. Маючи медичну освіту, Ольга надає допомогу пораненим українським жовнірам. 1917-го нагороджена срібною медаллю з військовою відзнакою.
Служба в українському дипломатичному представництві
На цій вельми важливій державній посаді на запрошення уряду УРН Ольга Басараб упродовж 1918-1923 років працює секретарем українського посольства у Фінляндії, бухгалтером посольства ЗУНР у Відні, відвідує Данію, Німеччину, Норвегію.
Із 4 вересня 1920-го – член підпільної військової організації (УВО), особиста зв’язкова полковника Євгена Коновальця.
Праця у Львові
Після припинення діяльності диппредставництва (1925) УНР Ольга Басараб переїздить до Львова. Тут працює бухгалтером у Союзі українок, підтримує ідеї практичного фемінізму.
“Не любила жалітися, але, здавалося, що і інших не жаліла, проте серце мала добре”, – згадував про свою сестру брат Северин.
Одночасно співпрацює з референтом розвідки УВО Осипом Дуніним. Задля прикриття своєї роботи влаштовується в бюро нафтової фірми, дає приватні лекції студентам з іноземних мов.
Обшук і арешт
9 лютого 1924-го польська поліція зробила обшук львівської квартири, в якій Ольга Басараб жила разом як квартирантки із подругою Стефою Савицькою. Тут знайшли документи УВО та агітаційну літературу. Обох подруг звинуватили у шпигунстві на користь Німеччини та більшовицької України, відтак ув’язнили (вул. Яховича).
Тортури у в’язниці
Як показав пізніший розтин тіла Ольги Басараб, у в’язниці під час постійних допитів її катували (гематоми, зламані ребра, пропускала через тіло електричний струм). Згодом у поліційному протоколі прочитаємо: “Я відмовлялася від усяких зізнань. Ольга Басараб”.
34-річна Ольга Басараб – тендітна жінка, на вигляд, маленька на зріст (152 см.) твердо стояла на своїх позиціях. ”Сама потрапивши в біду, інших не видала”, – писав про неї по смерті жандарм Олександр Скрипник.
Причини смерті не з’ясовані донині
Ольгу Басараб знайшли повішеною на гратах в камері № 7 зранку 13 лютого1924-го. Тут на стіні знайшли напис: “Вмираю, замучена, помстіть”: Ольга Басараб та слова Богдана Лепкого:” За кров, за сльози, за руїну верни нам, Боже, Україну”.