Секрети життя і творчості зірки Тріо Мареничів
Йдеться про знамените у 70-80 роках XX ст. тріо Мареничів (1973-2004). Його чоловіча частина – уродженець Кривого Рогу Валерій Маренич (1946 р. н.), жіноча – дружина Валерія – росіянка Антоніна (1949 р. н.) та її сестра – Світлана (1956 р. н.) Сухорукові (Самара).
Вони співали чистою і гарною українською, співали щиро і натхненно. Тому й запали у серця людей.
Ідея створити власний музичний гурт прийшла після одруження Антоніни і Валерія Маренича (1971) у готельному номері (Новосибірськ).
Вони дивилися новорічний випуск концерту. Тоді Антоніна здивувалася “як багато дуетів розвелося”. До речі, у свій час Валерій Маренич працював ударником у київському цирку, потім грав на гітарі і співав.
Спочатку пара влаштувалася на роботу у Ворошиловградській (Луганській) філармонії. Невдовзі їм відмовили у роботі. Подалися в Рівне. Тут їх знайшов директор Волинської філармонії Геннадій Місан. Він шукав солістів у ВІА “Світязь”. Пообіцяв підвищити ставки, пошити костюми, а найголовніше – забезпечити квартирою. Так Антоніна та Валерій опинилися у Луцьку. Згодом до них приєдналася 17-річна сестра Антоніни – Світлана. Гастролювали невеликими містами.
1978-го їх почули на республіканському телебаченні. Успіх – шалений.
1979-го тріо видали першу платівку ( тринадцять пісень були народними). Згодом співали пісні на слова Дмитра Павличка, Вадима Крищенка та музику Олександра Злотника та Платона Майбороди.
1980-го Мареничі відмовилися виступати на олімпіаді (Москва), потім на виставці сільського господарства. Тоді вони потрапили в немилість радянської влади через свою принципову позицію.
Відмовилися брати участь в одному урядовому концерті в палаці ”Україна”. Були вагомі причини – Антоніна захворіла, мала високу температуру. Їм пропонували відкривати рот під фонограму. Недоброзичливці поширили плітки, мовляв, вони поїхали в Канаду, співали стрілецькі пісні. Антоніна перенесла стрес, втратила дитину. Взяли участь у похоронах Володимира Івасюка.
”Радянська влада заборонила нам виступати за межами Волині”, – згадував Валерій Маренич.
“Знаю, наше тріо дуже любив Володимир Щербицький, тому жоден партійний і урядовий концерт без нас не обходився. Але йому щось наплели про нас. Тому рішення нагорі було жорстким: заборонили виступати за межами Волинської області та прибрали наші пісні з радіо і телебачення», – розповідав в одному з інтерв’ю Валерій Маренич.
І все- таки уже в часи Незалежності України (1994) тріо Мареничів відвідали з піснями Канаду і США. За часів незалежності тріо видали альбоми “Три тополі” та “Ой під вишнею…”. Тріо отримали почесне звання “Громадяни Луцької міської територіальної громади”.
“ Життя ніколи багато не буває”, – любив часто повторювати Валерій Маренич.
Підготував Степан Беца.
