Що не так з українськими мінами: з 10-и підривається одна
Чому виробництво мін в Україні після понад тисячу днів війни не налагоджено, а якщо і їх випускають, то вони практично неякісні, бо з 10-и українських мін підривається лише одна…
Видання “Дзеркало тижня” (ZN.ua) опублікувало величезну статтю про те, що не так з 120 мм мінами.
Якщо коротко: Україні дуже треба виготовляти свою власну зброю, на це виділили величезні кошти, дали контракти заводу Укроборонпрому, він почав виробляти міни, які були необхідні. Але є нюанс. Чи багато нюансів.
За законами і правилами, процедура поставки української зброї через закупівлі Міноборони має виглядати так:
- Генштаб каже, яка зброя йому потрібна;
- Міноборони доводить до Агенції оборонних закупівель (АОЗ), чого і скільки треба законтрактувати;
- Головне управління технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки МОУ має попередньо перевірити спроможність того чи іншого заводу виготовляти ту зброю взагалі у необхідних кількостях. Це так звані воєнпреди, вони фізично сидять на збройних заводах. Це повністю зона відповідальності Рустема Умєрова як міністра оборони, якому і підпорядковуються воєнпреди;
- після дозволу воєнпреда АОЗ укладає контракт і дає аванс на запуск виробництва;
- потім воєнпред має постійно перевіряти якість виробів, що сходять із конвеєра. Знову ж таки, тільки після перевірки якості випущеного товару воєнпредом закупівельники підписують накладні та остаточно оплачують товар;
- якщо воєнпред пропускає неякісний товар, то останній офіційний запобіжник — це рекламації від військових командирів.
Якщо ж командири за звичкою не бажають виносити сміття з хати, то останній неофіційний запобіжник — це відео у соцмережах і скарги від солдатів журналістам. У ситуації з мінами все дійшло саме до цього останнього рубежу самозахисту.
На жаль, виявилося, що завод не міг виробляти такі міни, бо не мав виробництва необхідного підривника. Тому вони стали заміняти його іншим. Який нормально не працював.
І що маємо ?
З 10 мін підривалась тільки одна
Але і це ще не все.
Як це допустили ? Просто в усіх ланках (а щоб пройти від замовлення Генштабу до виробництва мін – там не одна і не дві ланки відповідальності, про що ми писали вище – ред) Міноборони і Мінстратегпрому – мовчали. Не казали, що щось не так, приховуючи інформацію.
Сталось так, що коли міни потрапили на фронт, тільки тоді після інформації від командирів і безпосередньо публікацій відео в соцмережах від військових – дізнались, що щось не так.
На одній з нарад, за словами видання, представник Міноборони заявив, що у Міноборони відсутня система контролю якості перед постачанням продукції до ЗСУ.
Як виглядають браковані міни українського виробництва
Перші 120-мм міни з заводу Х поїхали на фронт у червні. Про великі проблеми з ними тоді справді чутно не було. Потім була перерва на пару місяців, і у вересні завод продовжив поставки. Отоді проблеми і почалися.
Під час стрільб (із 18 вересня по 10 листопада) зафіксовано таке:
- міни відхилялися від точки прицілювання на 100–600 метрів по дальності;
- були невиходи мін зі ствола міномета;
- нерозриви мін у цілі;
- міни падали на траєкторії польоту на відстані 10–150 метрів від міномета;
- при зміні прицілу міна неправильно змінювала дальність польоту;
- поодинокі випадки невиходу металевої частини міни з труби, догоряння пороху в стволі.
Тепер ці величезні партії мін відкликають. Натомість шукають у поспіху шукають міни іноземних виробників, які вже потенційно можуть бути за завищеними цінами, бо іноземні виробники розуміють, що в нас є великий попит на них.
Натомість українське виробництво зброї фактично дискредитовано.
Хто за це відповість ?
Читайте також: чи піде Умєров у відставку і що це змінить
