Нестор Махно і його вічний шлюб з Галиною Кузьменко

 1918-го заступник голови Єлисаветської філії Українського національного союзу Фотій Мелешко плекав плани скинути Гетьмана Павла Скоропадського, відтак мав таємні наміри у столиці.

У Києві зупинився у свого товариша Дмитра Хорунжого – міністра праці. У нього на квартирі він познайомився з Галиною (Агафією) Кузьменко (Київ,1842-1978, Джамбул, Казахстан) – урядницею того ж міністерства…

Вона навчалась у жіночій учительській  семінарії, вважалася нареченою Хорунжого. Галина вражала кожного своєю красивою постаттю, карими очима, гарна брюнетка, начитана та  з мрійливою романтичною вдачею,  надзвичайно любила дебатувати на різні теми, енергійно відстоювала свою позицію.

Восени 1918-го Фотій Мелешко знову приїхав у Київ. Зрозуміло, поцікавився, де Галина. Вона ж опинилася у Гуляйполі, куди її призначили вчителькою української мови та історії в щойно відкритій державній гімназії. Хорунжий  прочитав листа від неї. З нього він вперше довідався про Нестора Махна.

Галина писала: “ У нас з’явився бандит Махно. Нападає він на заможних людей, на духовників та інтелігенцію. Грабує, вбиває. Ми його дуже боїмося. Як тільки смеркне, не виходимо на вулицю. Замикаємо двері та завішуємо вікна, щоб не видно було світла… Після протигетьманського перевороту його “слава” почала раптом зростати”.

У грудні 1918- го Махно (1888-1934) зі “своєю бандою” з’явився на  Херсонщині,  захопив Бобринець і почав грабувати. Спільний  натиск махновців,  червоних та петлюрівців зруйнував Українську державу Павла Скоропадського. Недовго протрималася в Києві і Директорія  УНР. У липні1919-го у хмарах пилу – як кара небесна –  несподівано з’явився знову Махно. 

Мелешко ці дні зайцював у степу – переховувався від більшовиків. Фотій довідався, що з Махном прибула його дружина Галина Кузьменко. Здивуванню не було меж. Гульню махновці почали у п’ятницю на Маковія. Пили, співали, танцювали, літали  верхи та на своїх ”огненних” колесницях – тачанках.

 А в понеділок вранці село Глодоси обстріляли з гармат більшовики. Шрапнелі розривалася над хатами. “Можна було дивуватися спокоєві, з яким махнівці збиралися до бою, – згадував глодосянин Михайло Михайлик.

“В той час як набої рвалися в 40 кроках, махнівці вмивалися, зачісувалиcя і чекали наказу. А  скільки показувалося війcькового хисту у провідників і козаків…Якої ваги сам Махно надавав справі вистудіювання місцевости, де стояв постоєм ! Це помогло йому й тепер. Через дві години половину ворогів було зарубано, а гармати і половину людей взято до полону. Більшовики були розбиті»”.

Неузвичаєне військо Нестора Махна

Пополудні Фотієва дружина, яка в семінарії вчилася разом з Галиною Кузьменко, принесла від неї записку: ”Мій муж Несторко хоче з вами бачитись. Ручаюсь, що вам нічого не станеться. Несторко відноситься до українців дуже добре. Приходіте до нас – чекаємо”.

Перед вечором Мелешко був у Глодосах. Там побачив, як вулицею “стрункими рядами” прямував піший махновський відділ. Такої голоти у своєму житті він ще не бачив. Це ніби йшов музей одягу, який тоді можливо було знайти в Україні. Одні майже голі, але в нових хромових чоботах, другі босі,  зате у візитках, у фраках, з циліндрами на головах. Інші в жіночих кожушках, в кофтах, селянських свитках, декотрі у гарних убраннях…Йшло у тому відділі зі 150 душ, але  хоч би два були однаково одягнені… Втім, кількість війська Махна інколи сягала понад 60, а деколи й 100 тисяч осіб. Прапор його війська мав напис: “Смерть всім, хто на перишкоді добутья вільності трудовому люду” (1920).

Як же виглядав Нестор Махно- командувач Революційної Повстанської Армії України

Це була маленька постать в студентському однострої з відзнаками правничих факультетів колишніх російських університетів. Поруч його стояла дружина Галина, на цілу голову вища від свого мужа. Він – косоплечий – праве плече вище лівого. Обличчя досить непривабливе: блідо-сіре, впалі щоки, посипані засохлими вуграми, трохи кирпатий ніс, русява довга, прямо попівська чуприна, добре посипана сивиною, дивовижні  “чорні” очі, зіниці дуже розширені, затягнені циклистою плівкою, показник психічної недуги.

Груди у Махна –  впалі,  голос мав слабий, прихлиплий… Махно детально розповів про свою тактику при розбитті большевиків під Глодосами – наскок кінноти ззаду на ворога,  немилосердна  рубанина,  від якої вставала курява… До речі, Махно мав через усе обличчя шрам – слід від кулі дружини, якою вона у сні нанесла чоловікові. Періодично скликав “реввоєнсовєт (12 осіб – ”апостолів лиха”). Засідання відбувалося напівлежачи – під церквою, на зеленій травичці. Махно хоч і був головою того “реввоєнсовєта”, але формально якихось правил не тримавсь і від нікого їх не вимагав. В перемішку говорилось про все, що кому в голову прийшло. В тих хаотичних балачках викладалася “державно-анархістична концепція”.

Галина Кузьменко про вічний шлюб

Паралельно за рогом церкви Галина Кузьменко зібрала жіночу раду. Вона проповідувала “пробний шлюб” тобто перед тим, як мають побратись молоді люди мають прийняти ”пробний шлюб” – так на 1, 5-2 місяці.

Коли в усьому у них піде гаразд, підійдуть собі по характерах, то після того вже приймуть дійсний  вічний шлюб, коли ж ні, то розійдуться по доброму. Як приклад успішної реалізації цієї ідеї Галина вказувала на себе (вийшла заміж 1917-го). Весілля гуляла вся округа.

Останні роки життя подружжя прожили за кордоном – Польща (тут народилася донечка – Олена Міхненко).

У Польщі,  за дорученням Нестора  Махна, Галина Кузьменко відвідала посольство УСРР з метою отримати дозвіл повернутися в Україну. Не дозволили.

Потім перебралися до Румунії та  Франції. У цій країні Галина працювала кухаркою, потім –  секретаркою свого чоловіка. Нестор Махно захворів (туберкульоз легень,  видалили два ребра, не допомогло).

Останні слова Нестора до Галини –  “Галю, я втомився і хочу поспати…”.  

Матеріали про Галину Кузьменко та Нестора Махна нині перебувають у Дніпровському історичному музеї імені Дмитра Яворницького.

Підготував Степан Беца

Читайте наші статті: що говорив про Сповідь Андрей Шептицький