Духовна велич українства світу – пам’яті єпископа Ізидора Борецького
23 липня 2013-го Господь покликав до себе вірного трудівника, душею і серцем відданого справам Божим на землі, Церкві Христовій та українському народові – єпарха Торонто і Східної Канади – Преосвященного Ізидора Борецького.
Він був невтомним поборником за Патріархат УГКЦ і єдність українців світу, зодчого церковних, мирянських і культурно-освітніх структур у Канаді.
Народився майбутній єпископ 1 жовтня 1911 року в селі Острівець на Тернопільщині.
Після закінчення початкової освіти та гімназії (Теребовля) подався на студії до Львівської Богословської академії. Молодого і талановитого випускника богослов’я ректор ЛБА отець-доктор Йосиф Сліпий скерував до Мюнхена для продовження студій в університеті та в Східній колегії Св. Андрія. Тут він вивчав богослов’я Східної Церкви.
17 липня1938-го, з рук єпарха Крижевацької греко-католицької єпархії (Хорватія) Преосвященного владики Діонісія Нарядія Ізидор Борецький взяв священичі свячення.
Мрія молодого священика служба серед українців світу. Вже під кінець студій у Львові (1935) він говорив:”Затісно мені в Галичині. Хочу кудись їхати, десь далеко у світ, навіть у джунглі, щоб щось більше робити, бо тут задушуся”.
Господь Бог почув його прохання. 26 листопада 1938-го на доручення митрополита Андрея [Шептицького] він відбув на душпастирську місійну службу серед українців Канади.
Тут молодий енергійний священник цікавився кожним, навіть найменшим українським поселенням, відвідував громади по всій Канаді.
На початках духовно опікувався 22 місійними станицями в провінціях Саскачеван і Манітоба, а опісля в провінції Онтаріо. Проповідував слово Боже серед українських емігрантів, спраглих батьківської віри та рідної української мови, вселяв у них надію, любов до Бога, рідної Церкви, традицій, до свого українського коріння. Ніс розраду і слова втіхи, навчав катехизи. Вірні про нього писали: “ Наш отець Ізидор Борецький то дуже рухливий священик, промовляє як ангел. Всі його дуже люблять”.
Оселився він у місійному осередку в місцевості Брентфорд (Онтаріо), до якого належали понад десять станиць. Згодом став парохом храму Св. Хрестителя у Брентфорді. Місійною працею обіймав усі навколишні станиці душпастирства. Організував парафіяльне життя, будував нові храми. Серед них – церкви Свв. Кирила та Мефодія у Сент-Катарінс та Успення Богоматері у Грімсбі.
У березні 1948-го папа Пій XII поділив Греко-Католицьку Церкву в Канаді на три Апостольські екзархати – Східну, Центральну та Західну Канади. Одночасно іменував двох нових єпископів – отців Ізидора Борецького та Андрія Роберецького. Екзархами призначив відповідно Преосвященного Кир Ізидора Борецького для Східної Канади, Кир Андрія Роберецького – Центральної та Кир Ніла Саварина – Західної. 27 травня цього ж року відбулася хіротонія та інтронізація владики Ізидора.
У листопаді 1956-го екзархат Східної Канади отримав статус єпархії. Владика Ізидор Борецький став її першим правлячим архиєреєм.
Упродовж 50-літнього єпископського служіння владика з властивою йому енергійністю, запалом, любов’ю до Бога і людей, відповідальністю за доручені Всевишнім справи Церкви, української діаспори в Канаді та українського народу в цілому повністю віддавав себе служінню з побудови і розвитку церковного, національного і культурно-освітнього життя українських поселенців Канади.
За його служіння тут зведено понад вісімдесят храмів, парафіяльні резиденції, єпархіальний дім у Торонто. Він – засновник українського шкільництва спершу при парафіяльних храмах, а згодом звів десятки цілоденних українських католицьких шкіл, першою з яких стала школа при кафедрі свщмч. Йосафата в Торонто (1958). Через три роки почав працювати перший шкільний будинок.
Опікувався розвитком курсів українознавства (тут студіювали українську мову, літературу, історію, географію, культуру)… Владика Борецький підтримав будівництво Дівочої академії та новіціат сестер-служебниць в Ланкастері (1953) та семінарію отців-редемптористів у Медовейлі (1950-1953), колегію для хлопців під покровом Св. Василія Великого в Торонто (1958), доми спокійної старості, кредитово-ощадні спілки, монастир отців-студитів у Вудстоку (1959 з храмом і школою іконографії).
Владика Ізидор дбав про релігійно-національний розвиток пастви, засновуючи низку релігійних структур. З його ініціативи майже при кожній парафії діяли – Братство Українців Католиків, Ліга Українських Католицьких Жінок, садочки і музичні школи, місії, прощі до відпустових місць в Канаді та поза її межами, до Святої землі, Лурду, Рима.
Для університетської молоді владика започаткував Організацію Українського Католицького Юнацтва “Основа”, був шанувальником “Пласту”, розвивав діяльність “Українська молодь – Христові”.
1949-го Кир Ізидор заклав єпархіальне видавництво “Наша Мета” з власною друкарнею. Тут виходив український католицький тижневик “Наша Мета”. У 60-х рр. відкрив українську семінарію Св. Духа в Оттаві, яка діє донині. Його допомогу добре пам’ятають українські повоєнні емігранти, як і ті, які опинилися в Канаді у 80-тих рр. XX ст.
За його ініціативи 1964-го почав діяти мирянський рух УГКЦ за патріархальний устрій УГКЦ. Кир Ізидор був учасником Другого Ватиканського Собору (1962-1965).
Тут, серед інших делегатів, став надійною опорою щойно звільненого (1963) з радянського ув’язнення Патріарха Йосифа. Саме з ним об’їздив Канаду, США, Бразилію, Венесуелу, Колумбію, Австралію, відвідуючи українські поселення в тих країнах.
1974-гоБлаженніший Йосиф Сліпий створив у Римі Товариство Свята Софія, а вже прийдешнього 1979-го Товариство почало діяти у Торонтській єпархії.
Повсякчас владика надавав увагу людям старшого віку, дітям та молоді.
Ізидор Борецький умів дати відчути людині, з якою спілкувався, що якраз вона і її проблеми є найважливішими. Під час поїздок на Батьківщину відвідав села і міста Західної України, столичний Київ. У діаспорі організовував фінансову та гуманітарну допомогу Україні, її страждальницькій Церкві, сиротинцям, хворим і убогим. Став особистим добродієм своєї гімназії в Теребовлі. Ставав на захист політичних в’язнів.
Указом президента України (23 вересня 2002-го) владика Ізидор Борецький нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня.
Тодішній посол в України в Канаді Юрій Щербак сказав:
”Єпископ Борецький – жива енциклопедія держави, свідок героїчної і водночас трагічної історії України XX століття. Він усе своє життя присвятив духовному відродженню нації ”.
Упокоївся владика 27 липня 2003-го.
Р. S.: Ми із сином мали щастя 1991-го у квітні сповідатися і взяти причастя з рук незабутнього владики Ізидора Борецького.
Підготував Степан Беца
Читайте також: митрополит Макарій (Малетич) відсвяткував 80 -ть !
