Курська операція: відбити не можна стримати
Курська операція, яку командування ЗСУ проводить вже понад два тижні, у перспективі може мати відчутні наслідки для цілої лінії фронту українсько-російської війни, а відтак матиме значний вплив на хід та сподіваємося завершення війни з країною агресоркою Росією.
За інформацією з різноманітних джерел, росіяни не перекинули суттєвих частин своїх військ із Покровського напрямку на Донеччині, де вони, як це не прикро, але таки просуваються, захоплюючи українські території, які можна хіба так назвати, бо інфраструктура цих населених пунктів після військових дій практично відсутня.
Про впертість російського військового керівництва за будь-яку ціну продовжувати наступ на Покровськ свідчить і те, що Путін задля протистояння ЗСУ на Курщині звернувся до чеченського лідера Кадирова, щоб той надіслав туди своїх бойовиків.
Можна зробити попередній висновок, що Путін хоче і Покровськ взяти і Курщину не віддати. Але чи вистачить у російських окупантів оперативних ресурсів для досягнення успіхів і на поки що своїй, і на окупованій територіях.
Як зазначає військовий аналітик Олександр Сурков у своєму дописі у Фейсбук, з’явилася інформація що Путін поставив перед російськими військами завдання відбити наступ українських військ на Курщині до 1 жовтня без передислокації сил із ключових ділянок фронту, а саме з Покровського напрямку.
Думаю, що так воно і є – щоб спробувати забезпечити критичну перевагу на курському плацдармі Кремлю треба десь знайти додаткову техніку, зброю та боєприпаси, а головне – особовий склад. Яких у нього зараз нема фізично. А якщо зняти з ключових напрямків основні сили, то фронт там просто посиплеться.
І не факт що зберуть. Бо мало згребти строковиків та навіть продовжити оголошену у 22 році мобілізацію. Спочатку треба, щоб нарід-богоносєць це мовчечки проковтнув, не залупивсь на поганих бояр і не розбігся від військкомів, а потім ще й підготувати ці рештки підлітків та алкашів, що залишилися, до війни. Бо всі хто міг та хотів вже два роки воюють або звалив з країни.
Таким чином, виходячи зі стратегії Путіна, завдання ЗСУ – продовжувати розширяти плацдарм на Курщині, Білгородщині та Брянщині, щоб збільшити потребу сил на цьому напрямку для противника, та, на жаль, вступити в бої безпосередньо за Покровськ та Мирноград і ув’язати в них ворога до зими.
За досвідом битви за Бахмут – завдання реальне. Бахмут стоїть на рівнині, Покровсько-Мирноградська агломерація оточена териконами та перетнутою місцевістю, оборону там можна тримати довго.
Я не маю доступу до інсайдів командування, просто намагаюся пояснити, що війна – це не перестрілка двох відділень або модні відео з дронів. Це дуже складні шахи де ціна перемоги або поразки – життя та смерть.
І чим менше в ці процеси лізуть напівграмотні у військовій справі політики, тим краще.
