Львівщина прощається з сімома Захисниками
Сімох Захисників проводжають в останню путь у суботу, 17-го серпня, на Львівщині. Про це повідомляє обласна та міська влади.
Мешканець міста Броди Золочівського району Андрій Демчук був стрільцем-помічником гранатометника десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини.
Зник безвісти 19 березня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Йому було 39 років.
Михайло Оприск родом із міста Миколаїв Стрийського району.
У лютому 2022 року добровільно став на захист держави. Був кулеметником 3-го окремого мотопіхотного батальйону 3-ї роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Воїн був нагороджений, на жаль, посмертно орденом «Хрест Героя». А також орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Загинув біля міста Бахмут Донецької області внаслідок обстрілу противника. У віці 35 років.
Житель села Хлівчани Белзької громади Іван Тетерка служив у військовій частині А4056.
Загинув 14 серпня 2024 року поблизу села Новожеланне Донецької області, виконуючи бойове завдання. Йому було 37 років.
Володимир Фіяла проживав в селі Сілець Червоноградської громади. Воював у складі військової частини А4930.
Загинув 12 серпня 2024 року на Донеччині. У віці 47 років.
Любомир Крамарівський (21.02.1981-09.08.2024) львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №62. Здобув освіту спершу у Львівському поліграфічному фаховому коледжі та Ставропігійському вищому професійному училищі м. Львова, згодом вступив до Української академії друкарства. Також закінчив Львівську філію Європейського університету.
Займався приватним підприємництвом у поліграфічній сфері. Захоплювався садівництвом, любив подорожувати і обожнював присвячувати час дітям. За словами рідних, «завжди був життєрадісною людиною, готовою віддати останнє, аби допомогти іншим».
У квітні 2024 року став на захист Батьківщини від загарбників. Проходив військову службу на Сумщині у лавах 103-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
У Любомира Крамарівського залишилися батьки, вагітна дружина, однорічна донька та брат.
Поховають Героя на Личаківському кладовищі у Львові.
Георгій Окул (25.01.1980-10.08.2024) львів’янин.
Навчався у Ліцеї №93 Львівської міської ради. Здобув освіту у колишньому Львівському технікумі залізничного транспорту. Брав безпосередню участь у будівництві Храму Різдва Пресвятої Богородиці.
Після завершення навчання обіймав посаду електрика у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Згодом працював у Регіональній філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», а впродовж останнього часу – у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз». У вільний час захоплювався грою в більярд, цікавився військовою технікою і зброєю, активно вивчав історію та колекціонував марки.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від російських окупантів. Виконував бойові завдання на Луганщині у лавах 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Георгія Окула залишилися мама, дві сестри, два племінники, дві племінниці та кохана дівчина.
Ігор Северенчук (17.12.1993-13.08.2024) народився у Києві. Згодом родина Ігоря Северенчука переїхала до Львова.
Навчався у Ліцеї №93 Львівської міської ради, згодом вступив до Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу «Карпати». Здобув вищу освіту в Інституті геодезії Національного університету «Львівська політехніка».
Після завершення навчання займався приватним підприємництвом у сфері надання послуг із вивезення побутових відходів. Ще зі школи захоплювався футболом, входив до дублюючого складу ФК «Говерла», також грав за низку українських та зарубіжних клубів. Обожнював активний відпочинок і подорожі. За словам близьких, «був надзвичайно щирим та енергійним, природженим лідером, люблячим чоловіком і найкращим у світі татом, винятково відповідальною людиною».
Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист держави від окупантів до лав 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Брав участь у боях за Довгеньке і Торецьк, визволяв Ізюм та Лиман від окупантів. Попри отримані поранення, щоразу повертався на фронт. За особисту мужність і сумлінну службу був нагороджений численною кількістю відзнак, зокрема, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» та орденом «За мужність» III-го ступеня.
Загинув 13 серпня поблизу населеного пункту Погребки Курської області. У віці 31 рік.
У Ігоря Северенчука залишилися батьки, дружина, син та брат.
