Саміт НАТО: чи пройде Україна по прокладеному мостику до Гааги
Саміт у Вільнюсі 2023, ювілейний, 75 саміт у Вашингтоні цього року, що вже завершився 11 липня, і наступний саміт у нідерландському місті Гаага можуть стати засадничими для майбутнього України у стосунках з НАТО.
Якщо вільнюський саміт чітко окреслив відсутність будь-якого запрошення до Північноатлантичного альянсу, де нам дали зрозуміти, що не чекають, то ювілейний саміт у Вашингтоні принаймні зробив натяк на те, що мости з Україною наразі не спалюють, а прокладають. Чи вдасться дійти по цьому складному мості до Гааги, де наступного року відбудеться чергова зустріч натівських країн, аналізує видання “Главком”.
“Ми не бачимо жодної безпосередньої військової загрози проти кожного з союзників, оскільки Росія зараз повністю занурена у війну проти України”.
Ці слова поки що генсека НАТО Єнса Столтенбера, з одного боку, можна було б трактувати як певний цинічний підхід до України, яка стікає кров’ю у тому числі заради спокою країн Альянсу, в який її поки що не беруть.
Але в такому визнанні є і очевидний позитив – країни НАТО не зацікавлені у припиненні допомоги Україні хоча б з міркувань самозахисту.
Цього разу українська сторона їхала з приблизним розумінням, чого очікувати. Як мінімум, точно було відомо, на що сподіватися не слід – запрошення України до членства в НАТО.
Чим менше сподівань – тим менше розчарувань, тим більше що чергову відсутність запрошення до своїх лав Альянс намагався компенсувати «бонусами», які необхідні Україні вже зараз (а краще – на вчора).
Та й формулювання, що були закарбовані у підсумковому рішенні саміту також можна інтерпретувати як певну маленьку «перемогу».
Ще до саміту було відомо, що президент США Джо Байден, м’яко кажучи, зі скепсисом ставиться до перспективи прийняти Україну в НАТО. І в своїх промовах він цього навіть не приховував. Позиції США було б цілком достатньо, аби заблокувати Києва рух до членства. Якщо ж врахувати, що одна з двох найвпливовіших країн Євросоюзу – Німеччина – дотримується схожої думки, будуть потрібні якісь тектонічні зсуви, аби ця позиція зазнала змін.
У перший день саміту навіть стався міні-скандал, коли німецька агенція DPA розповсюдила слова президента Франції Емануеля Макрона про те, що саме Штати та Німеччина організували «сильну опозицію» запрошенню України приєднатися до Альянсу. Згодом агентство видалило новину, зазначивши, що Макрон такого не говорив, але в будь-якому разі думки, які приписали французькому президенту, є «таємницею Полішинеля».
Показово, що проти будь-якого зафіксованого зближення України з НАТО напередодні саміту виступили десятки експертів у галузі зовнішньої політики, які лякали, що це лише заохотить Росію для продовження війни.
Що ж натомість отримала Україна у підсумковому рішенні саміту? Ще заздалегідь було відомо, що наша країна замість запрошення отримає «міст до членства» в НАТО.
Це «повітряне» формулювання – креатив американських союзників. Також від Альянсу все-таки вдалося добитися більш чіткої візії наших подальших взаємин – а саме його підтримки «на незворотному шляху до повної євроатлантичної інтеграції, включаючи членство в НАТО».
Це не конкретна «дорожня карта», але вже і не заспокійливе поплескування по плечу. І крок вперед у порівнянні з тими опущеними очима та плутаними поясненнями західних політиків, коли мова заходила про перспективи України в НАТО ще донедавна.
«Це, безумовно, прогрес, – впевнений голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики Олександр Мережко. – Як сказав генеральний секретар Єнс Столтенберг, зараз питання вступу України в НАТО – це не питання, чи вступить Україна в НАТО, а коли вона туди вступить. Де-факто Україна вже є членом НАТО: і тому що питання її підтримки – це зараз ключове питання Альянсу, і тому що вона отримує велику допомогу з боку країн-членів НАТО».
Тепер перед Альянсом постає новий непростий виклик: визначитися, як буде перерозподілений фінансовий тягар, що зростає, між неоднорідними країнами-членами. Проте тут вже мало що залежить від України.
Ще одним показником того, що НАТО багато в чому перебирає на себе лідерські функції Вашингтону у протистоянні російській агресії, є поява кількох нових органів, які координуватимуть співпрацю з Україною. У Києві працюватиме спеціальний представник НАТО, який координуватиме допомогу Україні.
Створюється структура щодо довготривалої підтримки безпеки з підготовки для України – NSATU. Вона діятиме в країнах Альянсу і координуватиме надання військового обладнання та забезпечення тренувань для України членами Альянсу та партнерами. NSATU підтримуватиме українську оборону України відповідно до Статуту ООН, але при цьому робитиме все, аби НАТО не стало стороною конфлікту.
Також в Альянсі підтримали створення Спільного центру аналізу, підготовки та навчання «Україна – НАТО» (JATEC) для підвищення оперативної сумісності.
На жаль, можливість Польщі збивати російські ракети над українською територією поки що є надто гіпотетичною).
Запрошення на вступ – у Гаазі ?
Проте вистачає і нарікань на те, що забюрократизований Альянс знову втрачає час і можливості, особливо у порівнянні з військовою махіною Кремля, яка працює у жорсткому режимі без передиху.
Володимир Зеленський на підсумковому брифінгу зі Столтенбергом заявив, що зближення НАТО та України з її потужною армією («ми – сильні хлопці») потрібно і самому Альянсу.
Український президент запевнив, що думає не стільки над тим, наскільки Україна наблизилася до НАТО, скільки над конкретними кроками на кшталт якомога швидшого отримання більшої кількості систем ППО.
Чекає Київ досі і на дозвіл на використання західної зброї для ударів вглиб російської території.
Очевидний позитив саміту у Вашингтоні хоча б у тому, що він принаймні не залишив після себе неприємного післясмаку, який відчувався після Вільнюсу. Наступний саміт НАТО відбудеться за рік в Гаазі – нідерландському місті, куди, сподіваємося, потраплять і нинішні терористи з Кремля, тільки не як гості, а як підсудні.
Що підписали
На саміті НАТО 23 держави та ЄС підписали безпековий “Український компакт”.
У ньому держави-підписанти зобов’язуються:
• підтримувати нагальні потреби України у сфері оборони та безпеки;
• прискорити зусилля з розбудови майбутніх Збройних сил України;
• у разі майбутнього збройного нападу рф на Україну після завершення нинішніх бойових дій, забезпечити підтримку України, включаючи надання допомоги у сфері безпеки та накладення на росію економічних та інших штрафів.
Договір є відкритим для приєднання інших держав. Він буде діяти паралельно з просуванням України до вступу в ЄС і НАТО.
