8-го травня день народження автора відомого українського романсу
Автор відомої української після «Карії очі, чорнії брови» Костянтин Думитрашко народився 210 років тому ! (8 травня 1814 — 7 травня 1886).
Костянтин Думитрашко народився в родині священника.
Учився у народній школі, Переяславській бурсі та Полтавській духовній семінарії, зі званням магістра богослов’я закінчив Київську духовну академію.
Ще студентом захопився «Енеїдою», почав віршувати і виспівав поезію «Золотоноша».
Понад 30 років працював професором у Київській духовній семінарії, викладав французьку мову і латинь.
Початок літературної діяльності Костянтина Думитрашка припадає на 1830-ті роки. Тоді він почав записувати народні пісні та думи.
Першого свого вірша поет написав у Золотоноші, їй і присвятив його “Маленька і хороша, моя Золотоноша”.

Саме записами двох народних пісень («Ой у полі криниченька», «Ой їздив чумак сім год по Дону») і віршем «Золотоноша» він дебютував як поет, фольклорист у російському журналі «Маяк».
Він автор відомої бурлескно-травестійної поеми «Жабомишодраківка» (переробка із старогрецької «Батрахоміомахії»), писав легенди, балади, перекладав з німецької мови (уперше — взявся до «Фауста» Гете).
Заслуга Костянтина Думитрашка полягає передусім у тому, що він зробив першу в історії української літератури спробу, і спробу в цілому вдалу, перекласти давньогрецьку творчість українською мовою, тим самим відкривши шлях до повноцінного відтворення античної поезії наступними поколіннями наших перекладачів.
Його поезія “До карих очей” була написана у 1854 році і стала істинно народною.
Похований Костянтин Думитрашко у Києві на горі Щекавиці поблизу могили «вещего» Олега.
Чорнії брови, карії очі,
Темні, як нічка, ясні як день,
Карії очі – чари дівочі!
Де ви навчились зводить людей.
Темні, як нічка, ясні як день,
Карії очі – чари дівочі!
Де ви навчились зводить людей.
Чорнії брови, карії очі,
Страшно дивитись на вас під час,
Не будеш спати іноді ночі,
Все будеш думать, очі, про вас.
Страшно дивитись на вас під час,
Не будеш спати іноді ночі,
Все будеш думать, очі, про вас.
Вас і немає, а ви мов тута,
Світите в душу, як дві зорі,
Чи в вас улита яка отрута,
Чи, може, й самі ви знахорі.
Світите в душу, як дві зорі,
Чи в вас улита яка отрута,
Чи, може, й самі ви знахорі.
Чорнії брови – стрічки шовкові!
Все б тільки вами я любувавсь!
Карі очиці – очі тернові!
Все б я дивився тільки на вас.
Все б тільки вами я любувавсь!
Карі очиці – очі тернові!
Все б я дивився тільки на вас.
Карії очі. Ви поробили
Наворожили щось ви мені.
Та од пристріту, оченьки милі,
Тільки й поможете ви одні
Наворожили щось ви мені.
Та од пристріту, оченьки милі,
Тільки й поможете ви одні