Ісус Христос був, Ісус Христос є, Ісус Христос буде завжди з нами
Сьогодні, 3-го травня, Страсна п’ятниця. День найсуворішого посту. День, коли розіп’яли Ісуса Христа, день Його найтяжчих страждань – в ім’я спасіння кожного з нас.
Буває, що людина готова нарікати на Небеса, як у неї ледь заболить зуб.
”Тому не буде шкоди, як вона дізнається про страждання, які довелося терпіти Ісусові Христові”, – сказав Блаженний Любомир кардинал Гузар.
Такими роздумами поділився з читачами “Поступу” кардинал, прочитавши матеріал доктора медицини Симона Трумена Девіса, [журнал Arizona Medicine, 1965]. Нині його Вам, шановні читачі, пропонує сайт “Контент Медіа”.
Медичний опис смерті Ісуса Христа
Йдеться про деякі фізичні аспекти страждань Ісуса Христа, зокрема, Його шлях із Гетсиманського саду на суд, після бичування шлях на Голгофу і, нарешті, Його останні години на хресті…
Мабуть, перше відоме в історії розп’яття здійснили перси.
Олександр Македонський та його поплічники поновили практику від Єгипту до Карфагена. Згодом це зробили римляни. Принаймні, про неї писали римські автори – історик, автор історії Риму ”Історія від заснування міста” Тіт Лівій [64/59 до н. е. -12/17], Марк Тулій Цицерон [106-43], Тацит [56 до н. е. -117].
Вертикальна частина хреста може мати горизонтальну частину, тобто, древо, розташоване на 0,5-1 м. нижче від вершини [латинський хрест].
В часи життя Ісуса Христа на землі форма хреста була дещо іншою. Вона уподібнювалася грецькій букві ”Тау” чи українській “Т”.
На цьому хресті горизонтальна частина була у заглибині на вершині. Існує чимало археологічних артефактів, що Ісуса Христа розіп’яли на такому хресті. Вертикальна частина постійно стояла на місці страти. Засуджений повинен нести древо хреста [50 кг.] від в’язниці до місця страти.
Римський історичний літопис свідчить, що цвяхи вбивали між малими кістками зап’ястя. Анатоми вважають його частиною руки.
Слова Ісуса Христа до апостола Хоми [Томи]: “Подивись на мої руки”.
Невеличку дощечку з написом про злочин підсудного несли попереду процесії, потім прибивали її до хреста над головою. Табличка з древом, прикріпленим до вершини хреста, надала йому форму латинського.
Страждання Ісуса Христа почалися в Гетсиманському саду. Апостол Лука [лікар за фахом] згадував: ”І, перебуваючи в борінні, Він ще старанніше молився: і був піт Його, як краплі крові, що падали на землю” [Луки. 22:24].
Вночі, після арешту, Ісуса Христа привели в синедріон до первосвященика Каяфи; тут Його вперше фізично травмують, б’ючи по обличчю за те, що Він не відповідав на запитання первосвященика. Вартові зав’язали Йому очі й знущались над Ним, вимагали вгадати, хто з них плював і бив по обличчю.
Ісус Христос у Понтія Пилата
Вранці Ісуса Христа побитого, спраглого, змореного після безсонної ночі, привели до Єрусалима у преторію фортеці Антонія до прокуратора Юдеї Понтія Пилата. Той свідомо намагався перекласти відповідальність за ухвалу на тетрарха Юдеї Ірода Антипу. Ймовірно, що в Ірода Ісусові Христу не завдали фізичних страждань. Його знову привели до Пилата. Він прислухався до натовпу, наказав звільнити заколотника Варнаву і засудив Ісуса Христа до бичування і розп’яття. Деякі дослідники вважали, що Пилат спочатку наказав бичувати Ісуса Христа. Смертна кара ухвалена під тиском натовпу, який звинуватив прокуратора, бо він не захистив кесаря від людини, яка назвала себе Царем Юдейським.
Бичуваня Ісуса Христа
Підготовка до бичування. Із плечей в’язня зірвали одяг, Його руки прив’яали над головою до стовпа. В юдеїв закон забороняв бичувати понад сорок разів. Фарисеї наполягали, щоб таких ударів було тридцять дев’ять, тобто у разі помилки закон порушувався.
У римського легіонера в руках батіг. Він мав декілька важких шкіряних ременів з двома маленькими свинцевими кульками на кінцях. Важкий батіг із силою б’є Ісуса Христа. Від ударів бачимо сліди на Його плечах, спині, ногах. Важкі ремені розсікають шкіру, потім врізаються глибше, розривають кровоносні судини і тканини м’язів. Від ударів свинцевих кульок утворюються синці. Під кінець катування шкіра зі спини звисає шматками, стає кривавим місивом. В’язень втрачає свідомість. Бичування припиняють.
Напівпритомному Ісусові Христові розв’язують руки. Він падає на каміння. Римські солдати разом із провінційним євреєм, який назвав себе царем, кидають на плечі одяг, дають до рук палицю як скіпетр. Згодом беруть кілька гнучких гілок з колючками [зазвичай, розпалювали вогнище] і плетуть з них вінок.
Одягають Ісусові Христу на голову. Вкотре виникла кровотеча на голові від густої сітки кров’яних судин. Легіонери палицею б’ють Ісуса Христа по голові. Тернові колючки ще глибше входять у шкіру. Із Ісуса Христа здирають одяг. Він присох до крові на ранах, виникає нестерпний біль.
Шлях на Голгофу
Дотримуючись тодішнього звичаю, римляни повертають Йому одяг. Древо хреста прив’язують до плечей, і процесія [засуджений, двоє злодіїв, загін легіонерів із сотником] починає шлях на Голгофу [660 м.]. По дорозі Ісус Христс падає. Він втратив чимало крові. Поверхня древа роздирає шкіру на плечах. Сотник примушує якогось Симона Кіріянина взяти хрест і нести його замість Ісуса, який йде ледве сам.
Із в’язня знову здирають одяг, залишається лише пов’язка на стегнах.. Починається тортура розп’яття. Христові пропонують випити вино з домішкою мирри – слаба інестизуюча суміш. Ісус відмовляться. Симону наказують покласти хрест на землю, потім швидко кладуть Ісуса Христа на хрест. Перед тим легіонер оглянув важкий квадратний кований цвях у Його зап’ястя і легіонери прибили його до хреста. Те ж саме зробили із другою рукою. Древо з прибитим Ісусом Христом піднесли і прикріпили на вершині ніжки хреста.
Відтак прибили табличку з написом: Ісус Назарянин. Цар Юдейський [ІНЦІ]
Ліву ступню притиснули зверху до правої пальцями донизу і вбили цвях у підйом ступні, залишили трохи зігнуті коліна.
Тіло, що звисає на цвяхах, вбитих у зап’ястя, спричиняє біль в пальцях і руках. Він пронизує мозок – цвях притискає серединний нерв. Аби зменшити біль, Ісус Христос піднімається на ногах, прибитих до ніжки хреста, щоби перенести на них вагу тіла. Біль пронизує нервові закінчення між “плюсневими” кістками ступні.
Нарешті, внаслідок накопичення втоми в руках, хвилі судом проходять м’язами, залишають після себе осередки невгамовного болю. Через них Ісус Христос не може піднятися на ногах. Він повисає на руках, грудні м’язи паралізовані, міжреберні не здатні скорочуватися.
Отже, повітря можна вдихнути, але видихнути немає сили.
Поступово в легенях і крові накопичується вуглекислий газ, слабнуть судоми. Ісус Христос промовляє сім коротких фраз, які зафіксовані у Св. Письмі.
Останні фрази Ісуса Христа на хресті
Перша – злітає з Його уст, коли він дивився на чотирьох римських солдатів, які ділять Його одяг [на чотири частини], кидаючи жереб. Ісус Христос просить: ”Отче, відпусти їм, – бо не знають, що чинять вони!!” [Лука. 23:24].
Друга під час звернення до злодія, який покаявся: “Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю! – це спасенне слово до розкаяного розбійника” [Івана. 19: 30]
Третя до згорйованого апостола Івана: “ Жоно, ось син твій”, – Ось матір твоя” – тимчасова опіка про матір [Івана.19:30].
Четветрта – вірш 21-го Псалма: Елі, Елі, лама савахтані” [арамейська мова] ; “Боже мій!, Боже мій! Чому Ти покинув мене?” [Матвія. 27:46-49; Марка. 15: 34-36]. Арамейська – мова Ісуса Христа. На Ісуса Христа були покладені гріхи всього світу [Івана. 1: 29; II Корінтян. 5: 21].
Настають години безперервних мук, судоми пронизують тіло.
Він задихається, кожен порух спричиняє біль, рани на спині роздираються об поверхню хреста. Виникає друга агонія: біль у грудях, кров’яна сироватка заповнює простір біля серця: “Я став немов вода розлита, всі кості мої повиходили із суставів. Неначе віск зробилося моє серце, розтануло в нутрощах моїх”. Відбулося надмірне зневоднення. Ісус Христос вигукнув: “Я хочу пити” [“Прагну!”] – тут же була посудина, наповнена оцтом, власне, – це квасне вино.
Його п’ята фраза. Вірш із 21-го Псалма: “Мов черепок висохла моя сила і язик прилип до піднебіння, бо ти звів мене до пороху смертного”. Губку, змочену у вині піднесли до Його вуст. Ісус скоштував оцет, від вина відмовився. Страждання досягли крайньої межі.
Шоста фраза: “Звершилось”[Івана. 19:30]. Він випростовує коліна, вдихає повітря і промовляє сьому фразу: ”Отче, в руки Твої віддаю Свого духа – яка завершила невинні муки та відновила спільність з Отцем!” [Матвія. 27:50; Марка.15:37; Луки. 23:46; Івана. 19: 30].
Наприкінці один із воїнів встромив спис між ребрами тіла Ісуса Христа у напрямі серця [Івана. 19:34] …і відразу витекла кров і вода. Отже, вода вийшла із порожнини навколо серця, кров – із пробитого серця. Слава Тобі, наш Господи Боже!
Підготував Степан Беца.
Читайте також: чому праведник Микола Чарнецький повернувся до Львова
