У Закарпатті Виноградів (Севлюш) уквітчався сакурами

Місто Виноградів у Закарпатті розкинулось біля підніжжя Чорної Гори (570 м над рівнем моря).

До 1946-го року місто мало назву Севлюш. Старші закарпатці досі так і називають це затишне і квітуче місто.

Севлюш відомий тим, що першим у краї одержав статус і привілеї королівського міста.  У 1262 році в латинських документах Севлюш згадується як королівське місто. На сайті мерії міста зазначається, що у Виноградові і передмісті збереглося багато історичних пам’ятників, серед яких:

Костел Вознесіння ХІVст., що був центром громадського життя городян, свідком бурхливих історичних подій часів реформації і контрреформації, цілих епох.
Монастир і костел францисканців (1516р.) пережив кількаразові руйнування і відновлення.

Палац Баронів Перені ХVІІ ст. – родове гніздо місцевого феодала Перені, який одержав від короля в дарунок місто Севлюш за відвагу, виявлену в битвах. В архітектурному ансамблі міста палацу належить особливе місце, оскільки він є одним з найстаріших пам’яток архітектури подібного типу Підкарпатської Руси.

Замок “Канків” ХІІІ ст.  В даний час руїни замка на Чорній горі видніються на тлі неба.

Але у ці квітневі дні найбільше милує око мешканців та гостей міста Сакурова алея, що на площі Миру.

Ця алея є одним з найкрасивіших місць для відвідування навесні. Цвітіння дерев триває протягом двох тижнів. Хто бажає помилуватися цією красою – завітайте у Виноградів (Севлюш).

Фото Віолети Сокири

Герб міста затвердила 26 вересня 1990 р. міська рада.

Сучасний герб Виноградова являє собою щит, поділений на чотири частини.

У першому полі лазурового кольору розміщено гроно винограду зі стеблом та двома зеленими листками.

У другому полі синього кольору — впоперек поля повернута вправо риба срібного кольору.

У третьому полі темно-синього кольору — золотий жолудь із стеблом та двома листками.

У четвертому полі срібного кольору — впоперек поля вправо повернутий чорний рак.

У центрі герба на малому іспанському щиті червоного кольору зображений золотий лев, який крокує з піднятим угору хвостом і вистромленим із пащі язиком (елемент родинного герба баронів Перені).Герб символізує природнє багатство: плодоносні виноградники, розлогі дубові та інші ліси, безліч риби та раків у чистих водоймах та річці.

Виноградів воно найтепліше завдяки географічному розташуванню, звідси найближче дістатися Європи, адже за 15,4 кілометри – кордон з Угорщиною, за 20,3 км -з Румунією. Однак найважливішою для Виноградова є його історична аура, адже це місто, як мінімум, вже сім століть є на карті Європи.

Історія відчувається у Виноградові чи не на кожному кроці, однак найдужче – у культових спорудах, які пам’ятають ще той давній Севлюш – наскрізь європейський, багатокультурний і не попсований радянськими стереотипними будівлями.

Серед таких архітектурних об’єктів – культові споруди, які кілька століть височіють у Виноградові. Це  – костел Вознесіння (ХІV ст.), який був центром громадського життя городян, свідком бурхливих історичних подій, а також реформатський храм у Виноградові (XV ст.).

До переліку унікальних архітектурних споруд міста належить і монастир францисканців (XVI ст.), в якому зараз знаходиться старовинний орган, зроблений фірмою “Hohner”.

У період Австро-Угорщини, у 1874 році, за ініціативи рабина Клайна, була збудована Севлюшська синагога. Її зараз реставрують і будівля матиме свій автентичний вигляд – як у період свого розквіту.

Один із найдавніших пам’ятників палацової архітектури Закарпаття також знаходиться у Виноградові. Це палац барона Перені – родове гніздо місцевого феодала Перені.

Сучасний вигляд палацу – наслідок кількох перебудов. Барокового вигляду він набуває у XVII столітті, відтак вважається пам’яткою архітектури цього періоду. Чималої уваги заслуговує парк навколо палацу, який називають «маленьким Версалем». Він закладений близько 200 років тому на території площею біля 8 га. У стильовому вирішенні тут переважає еклектика, особливістю парку є так звані «променадні» алеї – кільцеві маршрути.