Авдіївка як і сто років тому – наш біль і розпач

Відомий історик Микола Бандрівський розповів про важку долю української Авдіївки, яка після стількох місяців відчайдушної оборони опинилася у тимчасовій окупації, а українські військові змушені були вийти з міста, яке по суті знищене зовсім. 

 

Автор допису переказує, що на фото столітньої давнини – вигляд у Авдіївці тогочасної церкви святого Архистратига Михаїла. 

 

Вона збудована десь наприкінці XVIII століття. У 1913 році поруч з цим храмом був збудований новий – великий, трьохпрестольний і у псевдовізантійському стилі. Але, і одна, і друга церкви простояли там лише до 1930 років, коли їх висадили у повітря російські більшовики (малюнок зі сторінки Єгор Кравець).

 

Саме так і сто років тому російські терористи знищували все людське, яке траплялося на їхньому шляху. Так само стерли і теперішню авдіївку. 

 

Хоча сама історія давньої Авдіївки доволі цікава, хоча і сумна.

 

Під час Голодомору, кількість осіб, які загинули голодною смертю, лише в першій і другій селищних Радах, Авдіївки, становила 485 осіб померлими…

 

Дещо раніше Авдіївка вславилася тим, що у квітні 1920 року загін Революційної Повстанської Армії Нестора Махна, захопив авдіївську залізничну станцію, понищив тут залізничне обладнання, рейси, телефонні апарати та інше, щоби ускладнити життя місцевим шанувальникам леніна. І, того ж року в листопаді, за наказом Нестора Махна, загін Феодосія Щуся вже повністю визволив Авдіївку від більшовиків.

 

Про сьогоднішню Авдіївку – про ті ріки української крові, які пролиті в обороні цього нашого міста, ще писатимуть і спогади про ці дні, і наукові розвідки. А, військові історики майбутнього дадуть фахову оцінку всього того, що відбувалося в Авдіївці впродовж останніх чотирьох місяців.

 

 

Що відбувалося у Авдіївці під час її оборони у цій війні і як українські військові відходили з напівоточеного міста ми ймовірно будемо знати згодом.