Відомому воїну, якого росіяни розстріляли за слова “Слава Україні”, поставили пам’ятник
У Ніжині, що у Вінницькій області, поставили пам’ятник солдату Олександру Мацієвському. Цей воїн відомий тим, що навіть у російському полоні, без зброї, зберіг гідність українця.
Його останніми словами були “Слава Україні”, після чого російські окупанти розстріляли беззбройного українського полоненого.
Мацієвський Олександр Ігоревич, солдат роти вогневої підтримки 163-го батальйону Територіальної оборони міста Ніжин 119-ї бригади сил ТРО.
Монумент «Героям-захисникам України», який звели в Ніжині, відтворює героїчного українського солдата Олександра Мацієвського.
В його центрі фігура Олександра Мацієвського, якого перед камерою розстріляли вороги за слова «Слава Україні!».
Олександр з родиною жив в Ніжині. На початку березня цього року президент України присвоїв воїну звання Героя України, посмертно.
Олександр Мацієвський народився 10 травня 1980 року. Проживав у Ніжині. Олександр раніше не мав досвіду військової служби, але одразу після початку російського вторгнення 24 лютого пішов добровольцем у склад 163-го батальйону 119-ї бригади, яка захищала Чернігівську область.
Він був людиною з дуже жорстким характером, але на нього у бойовій обстановці можна було покластися і товаришам і командиру.
У листопаді його підрозділ був перекинутий в район міста Бахмут, де він виконував завдання близько місяця. Олександр Мацієвський та його товариші мали певний рівень підготовки і вони стали обстріляним підрозділом. Коли фронт було прорвано під Соледаром, і треба було рятувати побратимів, які продовжували обороняти місто, 163-й батальйон було направлено у район бою.
30 грудня з самого ранку рота вогневої підтримки, в якій Олександр Мацієвський мав посаду снайпера, зайняла позиції в районі міста Соледар Донецької області. Вони мали вийти на лінію зіткнення, закріпитись та втримати лісопосадку, щоб прикрити напрямок, на якому вже не було наших військ. Ворог був близько, але інформації де знаходився противник у підрозділу не було, треба було діяти швидко, щоб врятувати наші війська у Соледарі.
Оскільки наших сил було мало, а фронт треба було контролювати широкий, взвод Мацієвського отримав низку окремих позицій у гущі чагарнику, які не дозволяли візуальне спостереження одна за одною. На крайньому фланзі на позицію було розміщено 5 бійців, разом з Олександром Мацієвським.
У наших бійців не було часу на вивчення обстановки, організацію оборони, розвідку, оскільки майже одразу сходу вони були атаковані противником, який вже висунувся на рубіж розгортання нашого підрозділу. Фактично зав’язався зустрічний бій, який тривав по усій позиції 12 годин. Ніжинська тероборона втримала лісопосадку, втримала усі позиції, крім однієї. Під час бою зв’язок з групою бійців та Олександром Мацієвським було втрачено. Спроби його взводу дістатись цих позицій зустріли вогонь ворога, було зрозуміло, що позицію захоплено.
Що саме трапилось під час бою невідомо. Олександр виходив у бій у повному бойовому спорядженні. Він був за посадою снайпером роти вогневої підтримки, але через певні обставини у цей бій він пішов зі звичайним автоматом.
