Український воїн вижив після влучання ворожої протитанкової ракети і лікується у Львові
До повномасштабного вторгнення досвіду військової служби Дмитро не мав, а тримати бійцям східний фронт допомагав волонтерством.
Та, коли почалася велика війна, одразу пішов до військкомату. Однак через брак військової спеціальності та велику кількість охочих, з першої спроби у ЗСУ айтівця не взяли. Після того ж, як Дмитро побачив катівні в Бучі, вирішив, що спеціальність не важлива, коли йдеться про захист свого дому, і таки зміг потрапити в підрозділ аеророзвідки.
Спершу Дмитро виконував бойові задачі на півночі країни та Харківському напрямку. А згодом його підрозділ перекинули в найгарячішу тоді точку фронту – Бахмут. Взимку на його околицях Дмитро з побратимами 12 діб під цілодобовими обстрілами утримували позиції. Інтенсивність боїв не давала й хвилини на передишку.
Дмитро отримав поранення в день, коли їх мали замінити хлопці з іншої бригади. Він відійшов лише на 10 метрів від позиції, як побачив, що просто на нього летить протитанкова керована ракета. Її польотом дистанційно керував ворожий оператор.
«Починаю тікати вправо і бачу, як снаряд змінює траєкторію, тікаю вліво – і він знову змінює траєкторію, і на останньому маневрі доганяє мене. Це ж наскільки я їх дістав, що на мене одного використали ПТУР», – розповідає захисник.
Коли Дмитро прийшов до тями та дізнався про ампутацію лівої ноги, то спершу пошкодував, що взагалі вижив. Та згодом спілкування з іншими пораненими та спеціалістами змінили важкі думки Дмитра на малі доступні цілі. Спершу, щоб загоїлася рана і не було повторної ампутації.
Потім, щоб зміцніти і знову могти робити речі, які робив до поранення. Так Дмитро день за днем мотивував себе та нарощував впевненість у власних силах.
До центру НЕЗЛАМНІ у Львові захисник приїхав уже на реабілітацію та протезування. Тут він займається з фізичними терапевтами, а протезисти нині корегують штучну кінцівку, аби вона ідеально пасувала Дмитру. Воїн-айтівець хоче якнайшвидше повернутися до служби й там, на фронті, зустріти перемогу. Бо певен, що свій дім треба захищати до перемоги.
