Куди поділися чавунні рибки і чаша з фонтану у центрі Львова
Мешканці Львова зі стажем а по іншому ті, хто народився ще до відновлення Незалежності України у 1991 році, пам’ятають фонтан, який стояв на місці, де тепер скульптура Матері Божої, що на Марійській площі.
Відомий історик та дослідник Микола Бандрівський задається питанням: чи обов’язково було забирати з фонтану чавунні рибки і чашу, які гармонійно вписалися б і під сучасну скульптуру Матері Божаї.
“Цей фонтан був чи не найкращою візиткою нашого Львова і ми його сплюндрували, пише пан Микола. –
Дехто з нас мабуть ще пам’ятає, яка ото була розкіш – стояти у спекотну літню днину у холодку під густими кронами дерев навпроти того фонтану з рибами і вдихати у себе оту свіжість, яка виходила від водяних струменів із чавунних риб…
Нині всього того вже нема…
І кому, питається, той фонтан з рибами, заважав..? Врешті, де ті – неймовірно гарні чавунні риби з того фонтану і величезна чаша, поділися..? Адже, це був чи не найкрасивіший фонтан за всю історію нашого Львова.
Те, що зараз на вершечку того фонтану встановлена копія кам’яної фігури Пресвятої Богородиці, звісно – добре і схвально, бо Вона – опіка кожному з нас. Але ж можна було того фонтану не плюндрувати і не забирати звідти тих чавунних риб. А саму кам’яну фігуру Пресвятої Богородиці можна було встановити десь поряд, вписавши в існуюче архітектурне тло (прикро, що діялося все те за каденції тодішнього міського голови, Василя Куйбіди).
Тим більше, що раніше ота кам’яна фігура Матінки Божої, від 1862 року стояла на місці теперішнього пам’ятника Адаму Міцкевичу. Але, через пів століття львів’янам чомусь забаглося, щоби замість кам’яної фігури Пресвятої Богородиці на тому місці стояв пам’ятник Адаму Міцкевичу, то вони ту богородичну фігуру у 1904 році тихо і без шуму “пересунули” на кілька десятків метрів вбік на її сьогоднішнє місце, де нині фонтан.
Чому українці Львова не додумалися вчинити так само у 1997 році – щоб не рухати отой фонтан з рибами і зберегти його – я не знаю. Мабуть, варто про це запитати тодішнього міського Голову, через якого усі ми втратили чи не найкрасивіший фонтан в історії нашого міста…”.
Втім, сьогодні про традиційні фонтани львів’яни починають вже й забувати. Їм на заміну прийшли так звані сухі фонтани, які чиновники міста з радістю ремонтують кожного сезону, витрачаючи на їх обслуговування десятки, а то й сотні тисяч гривень.
.