Кохання і розчарування найкращого важкоатлета початку 20-го століття
Іван Піддубний [1871-1949], український важкоатлет, родом із Черкащини. Народився 8 жовтня 1871-го на хуторі Козачому села Красенівка. Батько – Максим Іванович мав зріст 185 см., зупиняв бричку, пригинав за роги бугая. Від матері Ганни Науменко [померла у 85-річному віці] успадкував голос і любов до музики.
Із 1898-го виступав у цирку як борець [Москва, Петербург, Київ], згодом у Парижі, Берліні. Упродовж 1905 – 1909 рр. шість разів здобував чемпіонат світу.
Із 1925-го виступав на рингах США у вільному стилі, 25 років вважався непереможним борцем світу. При зрості 184 см., важив близько 129 кг., обхват грудей – 134 см. Так було у спорті.
У житті, зокрема, сімейному все було інакше. 23-річний парубок намагався засватати доньку заможного селянина – Оленку. Її батьки не дали благословення молодим. Бо хлопець – із бідної сім’ї.
Працюючи у цирку [Севастополь], був заворожений зіркою, майже 40-річною угоркою Емілією – практикувала ходіння на канаті.
Батько Івана, дізнавшись про роман сина, пригрозив йому розправою. Емілія випередила його наміри, бо знайшла багатого купця-залицяльника.
Іван подався до Києва, виступав у трупі “братів Нікітіних”. Тут зустрів крихітку-гімнастку Машу. 1902-го у Тифлісі вона не втрималася і впала. Смерть наступила відразу. Коханий тривалий час переживав. втратив мову і ридав…
1910-го красуня-актриса, дворянка Ніна Квітка-Фоменко дала згоду на шлюб із Іваном. Наречена висока на зріст, ставна, десь під 100 кг., мала гучний голос. Іван Максимович залишив арену та оселився в селі Богодухівка [Полтавщина]. Звів садибу, заклав сад, придбав два млини, екіпаж. Господарював три роки. Заздрісний брат спалив один млин, інший довелося продати.
Повернувся на борцівський килим. Гастролював. В Одесі дізнався, що Ніна втекла з іншим, заодно привласнила його заощадження і 32 кг. золотих медалей. Через якийсь час Ніна повернулася. Благала його забути минуле. Зради не пробачив.
1923-го у Ростові зустрів Марію Маношину. Познайомив їх її син Іван, який навчався у нього боротьби. Марія дала згоду повінчатися з коханим. Їхали до церкви в авто, жили добре. Гастролював у США. Заробив півмільйона доларів, отримати не зміг через відсутність громадянства США. Повернувся в Ленінград, побачивши тут Марію, забув про всі негаразди, любов сильніша від них.
Знову взявся за облаштування сімейного гнізда. Тепер це був Єйськ на березі Азовського моря. Тут придбали двоповерховий будинок, при ньому був сад. Змінив прізвище – Поддубного на Піддубний, а національність – з росіянина на українця. Правда, не забули своєї роботи каральні органи НКВС. Вони силкувалися заставити важкоатлета видати їм банківські рахунки за кордоном, яких у нього не було.
В роки тимчасової окупації Єйська підробляв маркером у більярдному клубі. За роботу отримував 5 кг м’яса. Щось перепадало сім’ї із німецької офіцерської кухні.
1949-го Іван Максимович упав, зламав стегно, згодом пережив інфаркт. Відійшов у засвіти 8 серпня того ж року.
Підготував Степан Беца.
