Історичні паралелі: Куп’янськ у добу розстріляного відродження

Як у 1941 році радянська влада переслідувала все українське і намагалася загасити будь-які прояви розвитку українського духу та волелюбності, так і тепер російські терористи вже фізично намагаються знищити українські міста та села, напавши на Україну великою окупантською ордою.

До фізичного винищення тоталітарна радянська влада вдавалася завжди, коли відчувала свій крах. Тоталітарна машина боялася навіть тих українських поетів, які писали про кохання. До таких українських поетів належить Володимир Свідзінський [1885-1941],який писав і вірив: “В очах зірниці світової – Любов, одна любов”.

Народився в с. Маянів на Вінничині, у сім’ї священика. Навчався в духовній школі (Тиврів) та семінарії, згодом залишив клас богослов’я й обрав світське життя.

У Києві студіював на Вищих комерційних курсах. Дебютував в журналі “Українська хата”, працював літредактором (журнал ”Червоний шлях”]. Автор збірок – ”Ліричні поезії”, “Вересень” і ‘Поезії”.

Рядки із листів до коханої Зінаїди: ”Ім’я твого звук дав мені імпульс” – Зоровому – ”Як огнекрилий мак у полю”. Слуховому – ”Як зорні наспіви куколю”. Нюховому – “Як пахощі подільських лук”. Шлюб закоханих приніс подружжю донечку Мирославу.
Поет-лірик утверджував любов та вірність дружині: ”Вийду з кола твого золотого / Та не згасять ніколи роки / Зорне світло круг серця мойого, / Слід небесний твоєї руки”.

1940-го у Львові вийшла збірка «Поезії». Юрій Яновський керував проектом. Серед поезій є вірш, у якому прославляється Сталін. Це викликало дискусію, чи міг він належати Свідзінському. Стус заперечив таку можливість. Аргументуючи тим, що стиль написання непритаманний Свідзінському. Існує припущення, що того вірша написав Яновський. Показати нещодавно анексованій Західній Україні, що поети-вихідці з усіх регіонів підтримують Сталіна.   
До кінця вересня 1941-го залишався у Харкові. З наближенням нацистських військ до міста спецагенти НКВС здійснювали вибіркові арешти української інтелігенції, яка не евакуювалася. Донька поета згадувала, що перед арештом за ним слідкували і «чорний ворон» стояв біля будинку.

29 вересня 1941- арештований [антирадянська діяльність]. Під конвоєм заарештованих гнали на схід. Потім у сараї в селі Непокритому біля Куп’янська на Харківщині спалили. Разом з поетом згоріла частина рукописів ненадрукованих віршів.

Степан Беца