Марко Вовчок і її кохані чоловіки

Життя української письменниці Марко Вовчок [Марія Вілінська] складалося по різному. Значний вплив у її долі мали стосунки з чоловіками. У першому шлюбі з Маркович, у другому – з значно молодшим за себе Лобач-Жученко. А між ними вервечка коханців – своїх і чужих, серйозних і не дуже, одним словом – всяких.

Життєва доля (недоля)  склалася у письменниці така, що не побажаєш її нікому. Народилася вона в Орловській губернії у родині поміщика. Батько – білоруського походження, мати – з княжого роду Радзивілів.

У 10-річному віці втратила батька, мати вдруге вийшла заміж. Вітчим Дмитро Дмитрієв захоплювався оковитою, соромітник. Він  – відставний унтер-офіцер, якось підстеріг пасербицю і… зґвалтував її, їй ще не було 12[!].

 Мати поспіхом відправила доньку навчатися у пансіонат [Харків]. Вітчим і там її знайшов. Тоді мати відправила її до тітки Мордовцевої.  Та мала шикарний будинок, але дівчину помістила у спеціальну загородку.

Господиня часто влаштовувала бали, на які збиралася тодішня інтелігенція. На одному з них 17-а Марія познайомилася із Осипом Марковичем. Вийшла заміж і разом із чоловіком перебралася в Україну – Чернігів, Київ, Немирів.

Залюбки вивчила українську мову, фольклор, побут. Згодом відвідала Швейцарію, Францію, Італію. Чоловік не мав можливості її супроводжувати.

Ще до того в неї закохався Пантелеймон Куліш – переживав, страждав.  Він придумав для неї псевдо. Марко Вовчок [відлюдник]. Псевдо вона не любила, але свої твори підписувала цим прізвиськом.

З-під пера Марко Вовчок вийшли оповідання – ”Козачка”, “Одарка”, “Горпина”, “Інститутка”, ‘Сестра”, “Свекруха”, “Маруся”, “Ледащиця”… Іван Франко: ”Найкраще в її писаннях, то без сумніву її мова. При всій красоті… вона багата лексиконом і … мелодійна… Вона в’яжеться… до найбідніших між бідними, до жінок”.

Аби подорожувати країнами Європи потрібні  кошти. Чимало вона розтринькала, а життя вимагало нових і нових. Настала скрута. Коханець літератор П’єр Жуль Етцель  запропонував їй  переклад творів Жуль Верна.

Упродовж восьми років переклала 15 його творів. Між працею до 34-х років кохалася із Пантелеймоном Кулішем, Олександром Пассекою [емігрант], з яким жила 7 років у цивільному шлюбі. Мала синів від Осипа Марковича та  Дмитра Писарєва [Петербург].

Вдруге вийшла заміж за офіцера Михайла Лобач-Жученка [різниця у віці 17 років]. Останні тридцять років прожила щасливим, тихим життям із коханим чоловіком.

Лікувалася в Грузії, упокоїлася у Нальчику 10 серпня 1907-го ороку  (причина кончини  пухлина  мозку).

Підготував Степан Беца