Мріяв бути військовим, бо “ми ж козацького роду”

Сьогодні, 10-го червня, у Львові прощаються із мешканцем нашого міста Владиславом Войтиною, який з початку широкомасштабної війни захищав Україну від російських окупантів. Чин похорону розпочнеться о 10:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, о 10:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають Героя на Личаківському кладовищі.

Біографічна довідка Героя

Владислав Войтина (16.02.1998-07.06.2023) Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі №62 міста Львова. Здобував освіту в Інституті права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка». Проходив військову службу у місті Кам’янка-Бузька Львівської області.

У вільний час займався грою на гітарі, активно вивчав зброярство та філософію. Захоплювався творами Альбера Камю та Ернста Юнґера. Протягом усього життя мріяв стати військовослужбовцем та стверджував: «Ми ж козацького роду».

Із початком агресії росії виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

За особистий героїзм і відвагу був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест».

Початок повномасштабного вторгнення російської федерації Владислав Войтина зустрів на передовій. Боровся із російськими окупантами на Херсонщині, Миколаївщині, Харківщині та Донеччині. Мріяв після перемоги відвідати скандинавські країни.

У Владислава Войтини залишилися батько, бабуся, сестра та кохана дівчина.