Після загибелі львівського курсанта минуло 40 днів, декан звільнився
19 березня цього року у Львівському університеті внутрішніх справ сталося самогубство. Під час наряду застрелився з автомата АКС-74У курсант другого курсу Дмитро Гульчук із Рівненщини. Кореспондент газети “Високий замок” з’ясовувала, що змінилося в ході слідства, що після першого шоку розповіли однокурсники загиблого і яка атмосфера у здавалося б взірцевому за дисципліною навчальному закладі.
«40 днів минуло з того часу, як помер мій син Дмитро Гульчук. Слідство іде, але ми як і у перший день нічого не знали, так і зараз нам нічого невідомо…», — написала на своїй сторінці у Фейсбук мати курсанта Дмитра Світлана Гульчук.
Судмедексперт написав: «Помер від вогнепальної зброї…»… Відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.115 КК України (убивство самогубство). Справу розслідує Львівське ДБР, оскільки з’ясувалося, що до самогубства курсанта можуть бути причетні сторонні особи. Кримінальне провадження розслідується також й за ч.1 ст.120 КК України — доведення до самогубства.
Мати Дмитра розповідає, що вже була на допиті у ДБР, відкидає будь-які версії про самогубство її сина через дівчину, з якою був знайомий лише два тижні. До того ж, раніше йшлося про передсмертну записку від Дмитра батькам. відомо, що одразу після смерті Дмитра курсантів перестали заселяти «на казарми», що біля Львова. Віднедавна цю «традицію» знову відновили. Якщо курсант має три і більше двійки, його карають — відправляють жити у казарму в ізоляції. Там має виправити свої оцінки.
Більшість курсантів орендують квартири у Львові, беруть в оренду квартиру на кількох. Попри те на території університету є гуртожиток, але там курсанти не хочуть жити. Бо якщо захочуть вийти за територію навчального закладу, треба просити звільнення. Тому у гуртожитку «базується» загін оперативного реагування (курсантів там тренують, видають їм «броніки»). Можуть примусово заселити туди курсантів, які погано вчаться (навіть якщо мають оплачене орендоване житло). Курсант житиме там, поки не виправить оцінки. Теплої води в університетському гуртожитку начебто немає, , пралки також. Розповіли курсанти і про психологічний тиск з боку керівництва.
Якось Дмитро забув свій поліцейський жетон на бушлаті в аудиторії, — розповів один із його товаришів. — Командир взводу побачив це, зняв жетон і відніс його до декана. Дмитро казав, що у нього вимагали за повернення жетона 3 тисячі грн. Зі стипендій курсантів (на той час біля 600 грн) вони змушені були кілька гривень перераховувати на картку того, хто у закладі відповідає за благодійність: швабри, віники, папір.
Курсанти також розповіли про відвертість Дмитра. Одного разу командир взводу запитав: «Хто проти того, щоб я надалі був командиром, встаньте?!». Дмитро один встав.
Розповіли і про прояви дідівщини в університеті, фізичне насильство. За якісь запізнення на шикування курсантів змушували бігати кроси або відтискатися від землі – до знемоги.
Використовують курсантів і як робочу силу. На першому курсі курсантів відправляють на університетську пилораму (за Львовом), де на верстатах пиляють дерев’яні колоди. Могли відправити курсантів і в ліс — валити дерева та вантажити на машину. Або ж відправити прибирати чиюсь приватну територію.
Кажуть, що Дмитро ще на першому курсі хотів покинути університет. Життя у казармі, де не було ніякої свободи, було для нього нестерпним. Але батьки вмовили його залишитися і здобути освіту.
За кожен «провтик» курсант отримує покарання. Був випадок, коли курсант на території університету, коли почалась повітряна тривога, у підвалі стрільнув з автомата… Отримав сувору догану. Сувору догану можуть дати за те, що курсант нагрубив старшому офіцеру, неналежно виконував свої службові обов’язки, наприклад, спав у наряді. Якщо під час навчання курсант мав сувору догану, то при випуску усі отримають звання лейтенанта, а він — сержанта. Цього року троє людей отримали «сержантів».
Стосовно вогнепальної зброї, то її, як виявилося, під час навчання видають лише у Львівському університеті МВС. Коли сталася трагедія з Дмитром, в інших університетах МВС дивувалися: «Як це їм зброю видають у наряд?».
За тень до трагедії Дмитро спакував усі і попросив свого товариша відправити валізу його мамі «Новою поштою». На запитання чому Дмитро сам не відправляє, Дмитро відповів: «З часом дізнаєшся». Тієї фатальної неділі, 19-го березня, Дмитро поводився звичайно. Щоправда, перед самогубством написав прощальні смс батькам та своєму товаришу (У цьому смс до батьків були такі слова: «Вибач, ти хороша мама. А я — невдаха, слабак… Я не можу з усім цим жити”. Мама пробувала додзвонитися до сина упродовж години, все було марно…
Дмитро заступив на вахту. Хлопцям сказав, що вийде покурить. Поблизу нового корпусу університету є кут, де не «бачить» відеокамера. Хлопці почули звук, що схожий. Дмитро лежав у крові, автомат в ногах, у голові – дірка.
Коли напередодні у четвер Дмитро був у наряді старшина по телефону йому сказав: «Ти заселяєшся на казарму до кінця навчання і тобі ще два позачергових наряди». В неділю, коли він заступив у наряд, у нього було ще дев’ять позачергових чергувань ! Зрозуміло, що начальство про це знало. Своєї вини керівництво університету не визнає. Декана факультету Степана Гнатюка відсторонили від посади, а відтак звільнили. І хоча він стверджує, що сам звільнився, це вже не вирішить ситуації – курсанта не повернеш.
