Як біля Борислава нафта палала
115 років тому біля Борислава у Тустановичах видобували нафту. Не обходилося і без катастроф, про які писали всі видання Європи, а їхні масштаби прирівнювали до виверження вулканів. Так сталося на одній із скважме, що її пробурили німецькі підприємці. Історію про це розповів у фейсбук відомий науковець і дослідник Микола Бандерівський.
“Галицький везувій”
За його оповіддю, поблизу Дрогобича у 1908 року поблизу Дрогобича на Львівщині сталася одна із наймасштабніших катастроф у світовому нафтодобуванні.
На зображенні поштівки чорний густий димі, який на сотні метрів підіймається до неба – це так горіла тоді галицька нафта в околиці Борислава влітку 1908 року. І такої сили пожежі на нафтовій свердловині Європа не бачила ні до, ні після цієї трагедії.
Починалося все так: одного погожого ранку на початку 1908 року двоє представників берлінської компанії “Браун і Берман” навідалися у село Тустановичі поблизу Борислава. Вони шукали селян, які б дозволили пробурити нафтову свердловину на їхній земельній ділянці. Багато хто відмовлявся, а Михайло Баб’як погодився і підписав папери. За угодою, якщо на його ґрунті таки відшукають нафту то він одержуватиме якийсь відсоток від прибутку. А свердловину, закладену на обійсті Михайла Баб’яка, назвали доволі претензійно: “Ойл Сіті”.
Після цього до справи взялася фірма “Голендерський нафтовий синдикат”, що привезла спеціальне устаткування і почала пробурювати землю на обійсті вже згаданого Михайла Баб’яка. Кілька тижнів у тому місці бурили 13 червня 1908 року десь по обіді свердловина ніби вклякла на відмітці більше кілометра у глибину (1016 метрів).
За якусь хвилину із того пробуреного у землі отвору до неба вдарив небаченої сили фонтан сирої нафти, який одразу ж сягнув двісті метрів у висоту. Одночасно з ним почав посилюватися підземний гул і разом з нафтою пішло виділення газу.
Причому з кожною годиною ота свердловина виштовхувала на поверхню чим раз більші об’єми нафти. Лише за добу із цієї свердловини під страшним тиском вилітало понад три тисячі (!) тонн нафти і 900 тисяч кубометрів газу.
Жодні способи якось “заткати оту діру в землі” ні до чого не привели. І з кожною годиною на довколишню місцевість у радіусі більше кілометра почало виливатися чим раз більше нафти…. Бачачи що відбувається, селянин Михайло Баб’як, який віддав свою земельну ділянку під буріння свердловини “Ойл Сіті”, впав у крайній розпач і повісився.
У ті дні кореспондент видання Petroleum залишив опис того, що діялося в Тустановичах на свердловині: “…можна було чути сильний гул і ревіння нафти, що виштовхується із землі”. Лише через чотири дні – 17 червня потоки нафти вдалося скерувати до нашвидкуруч викопаних збірників, довкола яких насипали дамби.
Грім і блискавка і нафтовий вулкан
На жаль, на цьому біди через свердловину не закінчилися.
4 липня знявся над Тустановичами небачений буревій з градом і саме в ту свердловину “Ойл Сіті” о 14:30 годині влучила блискавка!
Вибух і вогонь на ній стався такий, що його бачили навіть з відстані п’ятдесят кілометрів, а палаючий фонтан нафти й далі сягав у висоту двісті метрів. А потім почалося найстрашніше: пожежа перекинулася на сусідні свердловини і збірники з нафтою, які були викопані у землі. Палало усе…
Тоді імперський двір у Відні терміново направив війська до Тустанович, щоби хоч якось загасити тут пожежу. Першими прибули війська з Перемишля і 150 саперів, які вже о першій годині ночі почали споруджувати довкола величезний насипний вал.
Одночасно Австро-Угорська імперія оголосила міжнародний конкурс на найкращий проект гасіння пожежі у Тустановичах, на який надійшло більше як півтораста пропозицій з Англії, Німеччини, Франції, Австро-Угорщини та росії. Однак і після цього ота горезвісна свердловина “Ойл Сіті” горіла ще цілих три тижні і вдалося її загасити щойно 15 серпня 1908 року.
Отож пожежа тривала 42 дні. Інцидент на “Ойл Сіті” порівнювали з вибухом вулкану Везувій поблизу Неаполя, що стався двома роками раніше – у квітні 1906 року.
З одного боку для місцевих бориславських селян праця на видобутку нафти давала змогу вислизнути із всюдисущих злиднів, а декому давала можливість й “виїхати у світи” і шукати своє щастя за океаном. Бувало й так, що бідний донедавна селянин, здобувши роботу на котрійсь із свердловин у Тустановичах, вже за якийсь час міг собі дозволити крутити цигарки із банкнот у 100 корон. А за пару літ того ж селянина вже можна було бачити із простягнутою рукою біля церкви…
А свердловину “Ойл Сіті” і далі розробляли. Безперервна розробка на тій свердловині тривала аж до 1947 року. І лише у 1952 році її остаточно ліквідували.
.
.
.