У Львові помер відомий журналіст, викладач і науковець
29-го квітня українська журналістика втратила відомого майстра пера і наставника, багаторічного декана факультету журналістики, завідувача кафедри теорії і практики журналістики, професора Михайла Павловича Присяжного. Про це повідомили у спільноті факультету журналістики у Фейсбук.
Його добре знали і поважали у журналістських колах, він мав повагу серед студентів і випускників університету І.Франка, де вчився, згодом працював і викладав.
Народився Михайло Присяжний у 1951 році у с. Ставчани Пустомитівського району. Після служби в армії навчався на факультеті журналістики (1971–1977). Працював кореспондентом університетської газети “За радянську науку”, а згодом у редакції молодіжної газети “Ленінська молодь” на посадах кореспондента, завідувача відділу, відповідального секретаря.
На факультеті журналістики пройшов шлях від аспіранта до асистента, доцента, заступника декана, упродовж 2005–2015 рр. очолював кафедру теорії і практики журналістики. Співрацював з Українським Вільним університетом у Мюнхені, де здобув звання професора, працював науковим співробітником і головним секретарем університету. Автор численних публіцистичних виступів і журналістикознавчих праць.
Прощальні слова про свого побратима написав професор Василь Лизанчук у соцмережах.
“Прости і прощай, Михайле Павловичу !
Чорна звістка блискавично вразила серце. Відійшов у Вічність Михайло Павлович Присяжний. Роєм крутяться думки про нього. Що сказати? Насамперед, щиро співчуваю донечці Юлі, синові Павлу, онукам, усім рідним, друзям, побратимам, приятелям, знайомим.
Михайло Присяжний надзвичайна Людина. Своєю сумлінною, цілеспрямованою, доброчинною працею, своєю доброчесністю і шляхетністю заслужив визнання і шану в Україні та за кордоном. Він журналіст, публіцист, вчений. Тривалий час був деканом факультету журналістики нашого Львівського національного університету імені Івана Франка, завідував кафедрою Теорії і практики журналістики. Свій талант, знання Михайло Присяжний віддавав Україні, відродженню і утвердженню Української Національної Держави, розвитку української журналістики, української мови, науки і культури.
Михайло Павлович раптово покинув нас. Його творчо-науковий здобуток постійно буде надійним джерелом знань для студентів, для нас викладачів. Пам’ять про Михайла Павловича Присяжного вічно житиме в наших серцях. Прости Господи, гріхи вольнії і невольнії Михайлові Павловичу, прийми його світлу душу у Царство Своє”.
